Під час стрільб міліціонери влучили… у серце чоловіка?

В оселі рівнян Олександра та Людмили Колесників траур – минає 40 днів, як вони поховали молодого сина. Біда увірвалася настільки несподівано, що з нею важко змиритися, – життя їхнього 25-річного Сашка відібрала куля, випущена з автомата Калашникова поки що невідомим “снайпером”. Найвірогіднішим убивцею є один з міліціонерів, який того фатального дня разом з товаришами вправлявся у стрільбі у форті біля села Шпанів Рівненського району.

Одружився два місяці тому

Ця трагедія досі на вустах у місцевих жителів. Не ймуть віри, що так безглуздо у мирний час могла загинути людина. Шкодують батьків, які втратили справді хорошого сина, й вдову, яка залишилася без чоловіка вже через два місяці після весілля.
Світлані сьогодні важко розповідати про своє кохання. Вони із Сашком зустрічалися майже рік, а потім вирішили одружитися. Стали молодята на рушничок щастя цього літа – 3 червня. Після весілля подружжя оселилося у Світланиної мами в селі Шпанів Рівненського району. За щоденними клопотами, роботою навіть не встигли зробити весільні фотографії. Це були останні прижиттєві фото Саші...
“Таких чоловіків більше нема”, – намагається триматися Світлана, та все ж клубок у горлі не дає їй спокійно говорити. Трагедія її дуже підкосила. Жінка замкнулася в собі, намагаючись вгамувати страшний біль втрати. Але видно, що він не вщухає, свіжим спомином знову крає серце.
Молодята збиралися придбати автомобіль. У Саші були старенькі «Жигулі», але він вирішив купити для сім’ї краще авто. Кілька разів їздив у Рівне на авторинок, та нічого підходящого не знайшов. У ту злощасну суботу він таки вибрав собі іномарку, навіть дав її власнику завдаток. А вже у понеділок Саша мав забрати авто, тож, повернувшись у Шпанів, відразу став з братами добудовувати гараж.
Рідні розповідають, що приміщення давно потребувало ремонту. Його не використовували за призначенням – фактично слугувало сім’ї за комору. А якось сусідські дітлахи закинули на дах м’яча, а полізли діставати – тріснула шиферинка, і він почав протікати. Сашко давно хотів зробити всередині порядок, замінити дах, навіть трохи підняти стіни. Тож напередодні трагедії шифер з гаража зняли...
Повернувшись з авторинку, Саша покликав двоюрідного брата Світлани, щоб допоміг готувати балки для перекриття. Працювали втрьох – їм допомагав Андрій, рідний брат Саші. Раптом десь після 17-ї години Олександр схопився за серце. Чоловік поскаржився на біль у грудях, мовляв, його щось вкололо й дуже пече.

Кулю медики виявили після операції

Саша втрачав свідомість. Йому давали нюхати нашатирний спирт, аби повернувся до тями. Тим часом викликали “швидку”. Медики, що прибули на виклик, оглянули пацієнта й ніяких характерних ознак серцевого нападу не виявили. Вони висловили припущення, що чоловік міг “надірватися”. Та цю версію довелося відкинути, адже від моменту повантаження останньої балки минуло досить багато часу. Пацієнта відвезли у міську лікарню. Олександр ще був притомний і постійно скаржився на печію в грудях. При цьому ні на тілі, ні на одязі не було й краплини крові, яка б свідчила про вогнепальне поранення.
– Ми приїхали в лікарню через кілька хвилин після того, як туди привезли Сашка, – із сумом пригадує тато загиблого, теж Олександр. – У сина був надзвичайно низький тиск. Йому відразу зробили рентген й виявили внутрішній крововилив. Лікар запитав, чи даємо ми згоду на складну операцію – потрібно розтинати грудну клітку. Звичайно, ми погодилися. Просили: робіть усе можливе, тільки врятуйте синові життя. Сашу відразу поклали на операційний стіл. Мови про якусь фінансову “участь” не було – навіть на медикаменти не взяли ні копійки. Вже під час операції хірург виявив пошкодження легень та серця. Але кулю тоді не знайшли.
З грудної клітки пацієнта “викачали” понад півлітри крові! Здавалося, усе пройшло досить успішно, хоч Саша до свідомості так і не приходив. На шостий день стан пацієнта трохи покращився, і медики повезли його на томографію. Тільки під час цього обстеження лікарі побачили в серці... кулю.
– Але нам сказали, що вона вже не становить загрози життю сина, – розповідає Олександр Костянтинович. – Треба чекати, щоб хлопець зміцнів, а пізніше, вже планово, той сторонній предмет можна буде видалити. Та Саші знову зробилося дуже погано. Через день він помер...
Патологоанатом дістав з серця Олександра Колесника кулю калібру 5,45 мм. Як з’ясувалося, її випустили з автомата Калашникова. Це для рідних було шоком, адже у Саші ворогів не було. Хто міг бажати йому смерті?

Зброя є, нема   горе-«снайпера»?

Тим часом стало відомо, що саме в той день, коли Олександру зробилося в гаражі зле, поблизу Шпанова у форті проводили стрільби працівники органів внутрішніх справ. І вправлялися вони на влучність саме з “калашів”.
– Від форту до місця трагедії – понад два кілометри, – розповів прокурор Рівненського району Григорій Безлесюк. – Відстань цілком достатня, щоб куля, випущена з автомата Калашникова, нехай і наприкінці польоту, все ж увійшла в тіло людини, прошила легеню й потрапила в серце. А оскільки вона втрачала убивчу силу, то й не залишила на “вході” жодного сліду.
Було порушено кримінальну справу – спочатку за ч.1 ст.121 ККУ (“Умисне тяжке тілесне ушкодження”). 20 серпня її перекваліфікували у ч.1 ст. 119 ККУ (“Вбивство через необережність”), яка передбачає винуватцю обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлення волі на такий же термін.
Тато загиблого звернувся в обласну прокуратуру з вимогою заборонити проводити біля Шпанова стрільби. Дійсно, тепер поміж пагорбами не побачиш жодної мішені, не світиться й небо від трасуючих куль, від яких не раз ховалися рибалки біля ставу. Навколо – мертва тиша.
Як повідомила прес-секретар прокурора області Світлана Сирота, поки що у слідства залишається багато запитань, на які невдовзі можна буде почути відповідь. Ще не встановлено законності розташування форту, не з’ясовано, на підставі чого і кому був виданий дозвіл на стрільби. І головне, хто ж зі “снайперів” зробив той фатальний постріл? Хоча спеціалісти вже ідентифікували автомат, з якого було випущено кулю-убивцю. А що постріл був не прицільний й куля легко могла долетіти до Шпанова з форту – вже підтвердили балісти. Швидше за все, хтось цілився не у мішень, а здуру вистрілив у небо.
– Ми віримо, що знайдуть ту людину, бо ж не НЛО стріляло, – переконані батьки Олександра. – Хоча людиною її не можна назвати.
У вересні Саша мав їхати до Києва на навчання – цьогоріч став студентом Національної академії державного управління при Президентові України. Він хотів здобути ще одну вищу освіту (перший диплом з відзнакою отримав три роки тому в Національному університеті водного господарства та природокористування за спеціальністю «будівництво автомобільних доріг та аеродромів»). У серпні мали бути вступні іспити до аспірантури у столичний університет і в його дружини Світлани. Та не судилося. Постріл обірвав усі мрії.
Наталія КРАВЧУК,
Рівненська область

 

• Нравится
•