«Через цей рів ми стали акробатами»
Через цей рів люди стрибають вже рік
На вулиці Набережній живуть майже одні пенсіонери. Однак ще й зараз утримують корів, обробляють городи. Багато хто з оцих бабусь усе життя трудився в колгоспі. “По сорок років доярками відпрацювали, а газу так і нема”, – нарікали бабусі, які чекали з паші череду. Рів, що прокопали на вулиці ще влітку минулого року, тягнеться на кілометр. Незручності він створює тим, хто проживає по правому боці Набережної.
– Бачите, він вже бур’яном давно поріс. І труби привезли ще торік, отак попід стіжками по дворах і лежать, – каже 80-річна Ольга Шевчук. – Скільки ми вже попоїздили, все клопоталися, щоб ту справу довели до кінця. Живуть у нас двоє німих, уже й вони в ра-йон добиралися і про газ виясняли. Нічого втішного. Якби вже не вели того газу, то б і галасу не було. А так найбільше переживаємо за худобу. Моя тільна корова впала, то я ледь інфаркт не отримала, бо думала, що вона вже й не встане на ноги, що теляті те падіння пошкодить, але Бог милував. Пастуха тоді дуже насварила. Та й до сусідів не дійдеш. Дехто навпроти своїх хат уже рова засипав, а дехто і далі стрибає через нього, як акробат. А так хочеться на старість хоч якихось зручностей. Скільки б уже той газ не коштував, то ми б заплатили. Бо ми не пропиваємо грошей. Я пенсію відкладаю, вгодували кабана хорошого, продали – все задля газу. І зараз є дві корови, четверо свиней, семеро поросят – не ледацюємо з дочкою.
Школярику Андрію Радзивілюку нічого не варто через той рів перестрибнути до баби Ольги. А от Віра Ковальська зі свого двора виїхати не може. Щоб вивезти гній, просить дозволу у сусідів проїхати через їхній город. Та й до свого льоху вона не може заїхати, а незабаром туди треба буде засипати картоплю.
– Я навіть по районному радіо чула, як казали, що до червня у Вичавках на вулиці Набережній буде газ, а вже липень – і нічого, – додала Ганна Омельчук. – Видно, в нас тільки вміють перед виборами народ обіцянками годувати.
– А ото сказали нам, що в селі потрібно пам’ятник УПА поставити, щоб ми скинулися грішми, – каже Ольга Завірюха. – Та спершу газ нам проведіть, а потім уже про пам’ятник говоріть.
– Були випадки, коли в той рів падали люди напідпитку. Та біда з ними – нехай не п’ють. Але ж худоба не винна, що туди потрапляє, – продовжує Михайло Шурин.
– Ми куди вже тільки не писали. Ще у 2006 році отримали відповідь, що влада буде клопотатися перед обласною держадміністрацією, щоб ви-ділила гроші на вуличний газопровід. Але вже 2007 рік, та газу ми не маємо, – показує документи-обіцянки Марія Омельчук.
– Нам із сільської ради сказали, що тепер треба прочистити рова. Прислали сюди з біржі людей, але вони трохи попрацювали, два рази пообідали, та й поїхали додому, – додає Надія Омельчук. – А недавно до нас приїжджав сільський голова і казав, щоб кожен навпроти своєї хати рова впорядкував. Що ж, будемо виполювати бур’яни…
Сільський голова Хрінниківської сільради Віталій Майдан так прокоментував ситуацію у Вичавках:
– На цю вулицю потрібно було до двадцяти тисяч гривень на закупівлю труб, копання рова, щоб виготовити документацію. Все це було зроблено за кошти сільської ради. Жителі вулиці зібрали всього дві тисячі гривень. Я залучив своїх депутатів, і вони також частково надали кошти. Самотужки сільська рада кілометр газу провести не може – таких коштів немає і не буде. До селян звертатися не хочу, бо там одні пенсіонери проживають (нехай хоч заплатять за підведення газу до осель і за лічильники). Значить, потрібно шукати інший вихід. Я був на цій вулиці з майстром газової служби, просили людей прочистити рова, однак вони поки що нічого там не зробили. Але я зацікавлений, щоб вулиця мала газ. Ми звернулися до районної влади з приводу газопроводу у Вичавках. Тобто кошти шукаємо. А тільки щоб вкласти трубу і загорнути її, потрібно аж 23 тисячі гривень. Зараз ми маємо намір продати одну земельну ділянку. Тож гроші будуть. Якщо коштів не знайдемо, то візьмемо навіть із цих. А водночас і доведемо до ладу дитячий садочок. Питання газопроводу у Вичавках вирішиться.
Щож, хочеться вірити, що слова, сказані сільським головою, якого люди вже 20 літ обирають на цю посаду, не розійдуться з ділом.
Марія ДУБУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
