Облапош неньку-вкраїну і возрадуйся!
У Вінниці суд виніс вирок подружжю, яке впродовж 1999-2003 років завдяки відкриттю фіктивної фірми незаконно привласнювало майно Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти. Злочинці присвоїли державні кошти на суму майже сто тисяч гривень.
Тисяча нових підручників – за «дякую»
У Петра та Сніжани Мачинських уже був кримінальний досвід. У 1999-му суд визнав їх винними у скоєнні злочину, проте звільнив від покарання «за закінченням строків давності». І вже через кілька місяців подружжя знову розгорнуло злочинну діяльність. Чоловік і дружина поклали око на майно Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Вінниці й вирішили створити фіктивну фірму, аби добратися до державних коштів.
Приватне підприємство відкрили на ім’я знайомої Ірини, яка на той час мала дуже скрутне матеріальне становище. Жінці поо-біцяли фантастичний дохід. А оскільки вона не мала досвіду керування фірмами, «безкорисливо» запропонували свою допомогу в управлінні справами. Петро підготував документи, необхідні для реєстрації підприємства. Назву вирішив дати «Юкойл» (як похідне від «лукойл» – «золота ріка»). У статут внесли різні види діяльності, зокрема надання юридичних консультацій, оптову та роздрібну торгівлю, проведення дрібних внутрішніх ремонтів приміщень. На посаду головного бухгалтера Мачинські запросили Олену Шакіру. Ця трійка й проводила усі махінації за спиною у фактичного директора фірми.
Петро був у хороших стосунках із керівництвом Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти. Йому тут довіряли, тому й запросили на роботу – очолив господарський відділ. Так шахраї взялися за чорну справу. Спершу вони на фіктивну довіреність отримали навчальну літературу від видавництва «Генеза» – майже тисячу підручників з біології та історії. Звісно, керівництво Центру й не здогадувалося про махінацію. Перераховані за книги кошти осіли на рахунках «Юкойлу», для «Генези» не надійшло ні копійки.
Одним з обов’язків Петра Мачинського було знайти підприємство, яке проводитиме в приміщенні ремонт. Петро назвав кілька фірм, але запевнив, що «Юкойл» – найнадійніша, а їхня пропозиція найвигідніша...
Директорка влаштувалася... прибиральницею в бар
Уже в лютому розпочалися ремонтні роботи. Шахраї від імені дирекції «Юкойлу» склали проектно-кошторисну документацію, яка перевищила реально понесені витрати на десятки тисяч. Вони незаконно приймали на роботу й звільняли людей, підробляли платіжні відомості про видачу заробітної плати. Учням училищ, які фактично виконували всю чорнову роботу, з кишені видавали по 100-150 гривень... за місяць! Будівельні матеріали брали за безцінь у знайомих в училищах і технікумах, дещо – на базарі, а чеки для звіту – в дорогих будівельних магазинах. Потім подібним чином закуповували для потреб навчально-методичного центру інше устаткування. Скажімо, мікрохвильову піч придбали всього за триста гривень з копійками, а списали майже півтори тисячі, за коробку передач до автомобіля «Рено» заплатили трохи більше 6 тисяч гривень, а документи пред’явили на суму, ледве не втричі більшу! При цьому навіть тендери проводили. Звісно ж, фіктивні. Працювати Мачинським було просто, адже печатка і чекова книжка фірми «Юкойл» знаходилися у Сніжани (хоч офіційно вона на підприємстві не числилася).
Кошти від махінацій надходили на рахунки «Юкойлу». Коли Мачинським необхідна була готівка, вони просили Ірину особисто підписати деякі папери. Зазвичай вона так і робила. Та одного разу поцікавилася, коли ж усе-таки отримає хоч якусь зарплату. Їй нагрубили, мовляв, вона ще нічого не заробила, а грошей від діяльності фірми вистачає лише на сплату податків! Як виявилося, за понад три роки директор жодного(!) разу не отримала платні. За той час помер чоловік Ірини, й вона зовсім залишилася без засобів для існування. Коли плакалася Мачинським, що не має за що хліба купити, ті видавали їй з кишені по 5-10 гривень «преміальних». Щоб вижити, обдурена директорка була змушена влаштуватися... прибиральницею в кафе «Стара фортеця».
Як повідомив слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Вінницької області Євген Ковальчук, при винесенні вироку суд врахував обтяжуючі обставини – вчинення злочинів повторно й за попередньою змовою. Злочинній трійці інкримінували вину за кількома статтями Кримінального Кодексу України. Їх засудили до 5 років позбавлення волі (з іспитовим строком три роки) з позбавленням не певний час права обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю. Проте підсудні не погодилися з таким надто «суворим» вироком і вирішили оскаржувати його в апеляційному суді.
Наталія КРАВЧУК,
Вінницька область
| Comments: |
