Народні пісні співає… навпаки
Віктор КОРНІЙЧУК
«Йо, ан ірог авд икбуд»
Віктор працює у приватній фірмі по виготовленню пам’ятників у селі Ставок Костопільського району на Рівненщині. Робота не надто весела, та чоловік не дає собі сумувати – мимоволі подумки перевертає прізвища на надгробних плитах.
У школі інколи теж перекручував імена однокласників і вчителів, та “офіційно” давати прізвиська не наважувався – не хотів, щоб його здібності розсекретили. Лише вдома, бавлячи меншу сестричку Люду, тішив її аброю-кадаброю – словами, перевернутими навпаки. Вони тримали такі ігри у великій таємниці.
Коли Люда подорослішала, почала влаштовувати братові іспити. На аркушах дівчина писала довгі слова на 10-12 літер, відразу їх собі перевертала, щоб знати, як вони правильно вимовлятимуться справа наліво, а потім називала Вікторові. “Ротавакске”, “арутарукорп”, “нетілопортем”, “ренйабмок”... Впізнали? “Екскаватор”, “прокуратура”, “метрополітен”, “комбайнер”. Він легко міг впоратися з будь-яким завданням. Тож невдовзі перевіряти брата Люді стало нецікаво. Натомість хлопець умудрився знову здивувати – він почав співати справа наліво народні пісні.
Йо, ан ірог авд икбуд,
Йо, ан ірог авд икбуд,
Йо, ан ірог авд икбуд, авд икбуд,
Ат й сьилилихс од икпук.
Спробуйте заспівати. Так звучить усім відома пісня “Ой, на горі два дубки”. Мелодія залишилася, а от слова зазвучали зовсім по-новому! Віктор Корнійчук може заспівати навпаки будь-яку пісню, слова якої добре знає.
«То корба винна – бахнула мене в лобешник»
– Давно помітили за собою здібність перевертати слова? – цікавлюся у нашого героя.
– З дитинства, – відповідає Віктор. – Мені тоді було років десять. Пам’ятаю, пішов до криниці набирати воду. Вже викручував відро, раптом не втримав і випустив корбу. Вона як бахнула мене в лобешник! Я злякався, що батько буде бить за те, що сам поліз до криниці. То заховався на цілий день в лузі. Думав, гуля зникне, й батько нічого не помітить. Та де там? Досі на лобі впадина є – слід від удару. З того часу все й почалося. Мабуть, корба винна, обдарувала мене таким дивом.
А що то й справді дар, чоловік переконаний. Каже, що навчитися такому неможливо.
– Правда, завдяки постійним тренуванням не складно завчити напам’ять сто-двісті слів навпаки. Але ж не увесь словниковий запас! Одного разу вас попросять перевернути 201-ше. Буде халепа. А мені можете задати будь-яке слово. “Переклад” автоматично сам у голові робиться.
Чоловік розповідає, що якось бачив по телебаченню передачу про хлопця, який має подібні здібності. Він теж розмовляв навпаки. Та в його текстах Корнійчук інколи помічав помилки, а всі навколо нічого не розуміли.
Вікторові Корнійчуку 33 роки. У нього вже є два сини. Меншому Сашкові тільки-но виповнилося піврочку, а старшому Андрію вже 11. Якось татусь спробував навчити і його розмовляти навпаки. Та нічого з цього не вийшло, бо Андрієві дар не передався.
Інколи, перевертаючи по звуках чиєсь прізвище, виходить нецензурне слово (скажімо, Голоюх – [голойух]). Та Віктор ніколи не ображає людину. Він має надзвичайно добру вдачу й не любить чорний гумор.
Єдине, що Наоборотік не любить робити навпаки, – писати. Пояснює це особливостями мови. Адже звукосполучення зліва направо можуть утворювати інші букви. Скажімо “ай” дає “я”, “ій” – “ї”. А буква “и”, яка досить часто при перекручуванні слів випадає спереду, в українській мові не починає слова...
Наталія КРАВЧУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
