Брестський губернатор читає «Кобзаря» в оригіналі
Редактор Євген Хотимчук вручив футболку «Вісника і Ко» губернатору Костянтину Сумару
Після повернення з цього відрядження на запитання колег у редакції „Як там живуть?” у мене не було однозначної відповіді. Та й порівняння з Україною буде некоректним. Минулого року я бачив, як живуть у Литві, тепер – як у Білорусі. У кожної колишньої республіки Радянського Союзу, яка стала незалежною державою, свій неповторний шлях. Розпочинали ми його всі разом шістнадцять років тому, тільки результати різні. Литва – у Євросоюзі, Білорусь рухається своїм шляхом, зберігаючи основні соціальні стандарти, а ось куди котиться Україна, я не знаю. І чомусь наші співвітчизники, особливо з прикордонних районів, їдуть на роботу в сусідню державу, а не навпаки. Після поїздки з’явилося ще більше питань, тільки вже до нашої, української влади. Чому сусіди зберегли підприємства та господарства, а в нас їх успішно розвалили та розікрали?
У мене були певні стереотипи, але після цього відрядження зламалися. Ми з Білоруссю знаходимося в одному часовому поясі, тобто нам навіть не треба було переводити годинник. Так що живуть вони не за московським часом, а за власним.
На кордоні нас гостинно зустріли хлібом-сіллю. І розпочалася подорож добротними білоруськими дорогами до Бреста. Найголовніше враження – чистота, причому скрізь – на вулицях і тротуарах, на дорогах та полях, на берегах річок і в парках. Нас зачарували широкі проспекти обласного центру, акуратно підстрижені газони. У Бресті є Варшавський ринок та Варшавський міст. Збереглися радянські назви вулиць, є пам’ятник Леніна та вулиця вождя світового пролетаріату.
На зустрічі з волинянами голова Брестського облвиконкому Костянтин Андрійович Сумар зазначив, що ідея відновити українсько-білоруське прикордонне співробітництво народилася ще минулого року.
– Брестська область схожа на Волинську, – розпочав розмову губернатор, – вона також аграрна. В радянські часи у нас не будували великі промислові об’єкти, а розвивали легку промисловість. Ми мали електронну промисловість, 75 відсотків якої працювало на оборону та космос. Після розвалу Союзу почалися проблеми, частина підприємств перекваліфікувалася. Зараз наша область дає 18 відсотків сільськогосподарської та 8,5 відсотка промислової продукції всієї Білорусі. Ми знаходимося на стратегічному п’ятачку і маємо вихід на європейський ринок, торгуємо зі 100 країнами світу. У нас 300 промислових підприємств, 60 відсотків з них – недержавної форми власності. На території області 500 підприємств з іноземним капіталом (Польща, Німеччина, Росія). У вільній економічній зоні “Брест” працює 84 підприємства. У нас три ра-йони виробляють стільки продукції, скільки вся Волинська область. Уже цього року ми досягнемо рівня виробництва молока, як було до розвалу Союзу – один мільйон тонн.
Найбільше наше досягнення, що ми нічого не ламали, як це зробили в Україні. В Республіці працює програма відродження села. З цією метою будуємо сучасні агромістечка з розвиненою інфраструктурою: школа, дитячий садок, поліклініка.
Костянтин Сумар розповів, що держава сприяє розвитку бізнесу, і в Бресті 20 відсотків надходжень до бюджету – з малого бізнесу. Щодо ситуації з безробіттям, то в області щороку створюється 20 тисяч нових робочих місць. Водночас багато білоруських будівельників працюють в Росії, а до них на роботу їдуть українці. Згідно з їхнім законодавством, за кожного нашого співвітчизника, який працює офіційно, треба платити в бюджет, щоб створити робоче місце для білоруса.
Голова облвиконкому розповів, що вони будують соціальне житло, і кожна сім’я, яка має трьох дітей, отримує квартиру безкоштовно.
За словами губернатора, всі ра-йонні та обласні газети у них державні. Незалежна газета “Вечерний Брест” завжди займає конструктивну позицію:
– Газета повинна показувати недоліки, але огульна критика в нас не проходить. Ми хочемо, щоб люди знали правду, а висновки вони зроблять самі. Ми завжди відкриті і запрошуємо до себе. Я переконаний – ми на правильному шляху.
Під час невимушеної розмови Костянтин Андрійович зізнався, що йому дуже подобається творчість Тараса Шевченка:
– У мене є видання “Кобзаря”, і коли поганий настрій, то беру і читаю його поезію в оригіналі.
Як було приємно дізнатися нам, українцям, про таку деталь з життя губернатора сусідньої держави.
Кость ГАРБАРЧУК,
Брестська область
(Республіка Білорусь)
| Comments: |
