Аномальний світ
Підпис відсутній
Подібні ділянки Землі існують в Індонезії (шість печер на острові Ява), в Італії (Собачий грот поблизу Неаполя), в США (Ущелина смерті в Арізоні та Мертва ущелина поблизу Йеллоустона) і на території Росії. Наприклад, лише за кілька кілометрів від підмосковного селища Передєлкіно є місце, яке місцеві жителі називають “Мертвими курганами”. У 1812 році французька армія, що відступала з Москви, проходячи через цю долину, з незрозумілих причин втратила тут 2000 своїх воїнів. Їх поховали поспіхом. Коли “Мертвими курганами” зацікавились археологи, їм буквально сокирами довелося пробиватися до цього місця серед мертвих дерев, які щільно притулилися одне до одного. Загальна площа курганів, оточених “лісом-покійником”, становить півтора квадратних кілометри. Центр зони займала галявина з шістьма курганами, навколо яких росла висока, майже з метр у висоту, трава неприродного синьо-зеленого кольору. Ніякої іншої рослинності там не було. У безпосередній близькості до курганів всі дослідники відчували незрозумілий страх. Крім того, було помічено відставання годинників, нестійку поведінку стрілки компаса і порушення радіозв’язку. Зробивши кілька розкопок, вчені наштовхнулись практично на нетлінні трупи французьких солдатів. Дослідники поспішили залишити це місце, оскільки багатьом з них стало погано.
Інша геопатогенна зона в Росії розташована на території Кроноцького заповідника на Камчатці, поблизу Долини гейзерів і вулкана Узон. Жертвами цього місця найчастіше стають ведмеді, росомахи та інші дрібні тварини і птахи. Їхні залишки у великій кількості знаходять у вузькій долині, розташованій у верхів’ї річки Гейзерної, біля підніжжя вулкана Кіхпінич. Вона з усіх боків оточена скелями, але відкрита в долину річки. На території долини спостерігаються численні виходи на поверхню самородної сірки. Таким чином причиною смерті тварин є сірководень і вуглекислий газ, що виділяються з надр землі.
Незвичайне місце зі зловісною, містичною репутацією існує і в Канаді. Його виявили ще у ХІХ столітті шукачі другого Клондайку і назвали “Долиною безголових”. Перше нещастя датується 1898 роком, коли безслідно зникла група із шести осіб, яка вирушила на пошуки дорогоцінного металу. Через три роки були знайдені їхні обезголовлені останки. Для з’ясування причин загибелі людей поїхали дві експедиції. Їхні учасники також безслідно зникли, точніше їхні голови.
Вже у 1978 році “Долиною безголових” зацікавився відомий американський дослідник аномальних явищ доктор Хенк Мортімер. Його експедиція із шести осіб була чудово екіпірована і мала все необхідне обладнання для підтримки постійного зв’язку з основною групою, яка залишалась у таборі поблизу “Долини безголових”. Увечері першого ж дня оператор почув страшні крики членів експедиції і слова радиста: “Зі скелі виходить пустота… Це жахливо!” Після цього зв’язок припинився. І тільки через п’ять діб люди, які продовжували пошук зниклих членів експедиції, знайшли обезголовлені скелети.
Нещодавно в цю долину, яка викликає такий жах, була направлена міжнародна експедиція. Дослідники вирушили на броньованих машинах, виготовлених за спеціальним проектом, з найсучаснішою апаратурою, яка дозволяє проводити відеозйомку за будь-яких умов. Перші дві доби спостережень нічого не дали – долина здавалась мертвою. Але на третій день туди став наповзати туман, такий щільний, що видимості не було буквально на відстані витягнутої руки. Після повідомлення по рації про ці зміни радіозв’язок вийшов з ладу. Коли туман розсіявся, військові підрозділи прочесали буквально кожен сантиметр “Долини безголових”, однак ні броньованих комфортабельних вагончиків, ні членів міжнародної наукової експедиції знайти так і не вдалося.
Не можна не згадати і про “Зону мовчання” в Мексиці. Це широка рівнина, на якій лише зрідка трапляються колючі кущики і кактуси, а також водиться багато отруйних змій. Незважаючи на це, люди оселялись тут ще з доісторичних часів навколо нечисленних джерел (деякі з них не зникли й досі). З незрозумілих причин цю безлюдну місцевість “облюбували” метеорити. Щороку їх падає тут набагато більше, ніж у будь-якому куточку Землі, а також спостерігається надзвичайно високе сонячне випромінювання – на 30% більше звичайного. Можливо, саме через це в “Зоні мовчання” зареєстровані незвичайні мутації у представників флори та фауни. З настанням сутінків в небі над “Зоною мовчання” спостерігається яскраве світіння у вигляді невеликих кілець. Місцеві жителі називають їх “божевільними вогнями”, бо вони, як шалені, метушаться над пустелею. Пілоти, які пролітали над цією місцевістю, доповідали, що в літаку таємничим чином відмовляли всі прилади, включаючи радіозв’язок. І зв’язок за допомогою портативних радіостанцій тут неможливий. Схоже, що у цьому регіоні діє якась магнітна сила, яка пригнічує радіохвилі. Не виключено, що причиною цього явища є багаті поклади магнетиту. Крім того, гірські породи хребтів, що оточують “Зону мовчання”, містять значну кількість урану.
Цікаво також і те, що “Зона мовчання” розташована на тих же географічних координатах, на яких знаходяться й інші загадкові точки нашої планети – бермудський трикутник, єгипетські піраміди, буддійські монастирі в Гімалаях.
В Уйгурському автономному ра-йоні північно-західної провінції Китаю Ганьсу нещодавно виявлено одне дивне місце. На невеликому похилому майданчику довжиною 60 метрів з кутом нахилу 15 градусів відбуваються дивні речі: вода тече не вниз, а вгору. Щоб проїхати на цій ділянці автомобілем, велосипедом або навіть на роликових ковзанах, треба забути про будь-яку ло-гіку. Водію при спуску доводиться натискати на газ, а при підйомі, навпаки, вимикати запалення, оскільки автомобіль починає набирати швидкість.
Геопатогенні зони можуть утворюватися з природних причин: у ділянках тектонічного напруження земної кори, сейсмічної активності, поруч з покладами руд, над долинами зниклих річок.
Їх чудово відчувають собаки, корови, вівці, тому намагаються обійти їх стороною. Де лягають ці тварини – там добре й людині. А ось там, де кішки, – навпаки. Представники сімейства котячих легко переносять негативний вплив аномальних зон і навіть стараються розташуватися саме в тих місцях, де людині краще довго не перебувати. Звідси й пішла традиція: перш ніж вселитися в новий дім, пускають кішку. Меблі розставляють вже після того, як ця тварина вибере собі місце.
Мурахи чудово орієнтуються у викривлених геопатогенних зонах, тоді як інші тварини в таких місцях, як правило, втрачають відчуття напрямку і почуваються невпевнено.
Помічено, що дерева, які ростуть у “гиблій зоні”, особливо вздовж геологічних розломів, мають на стовбурах дивні потовщення і чудернацько звиваються. За даними німецьких геофізиків, капітальні стіни будівель у таких несприятливих зонах руйнуються на 30 років швидше, ніж ті, що збудовані у сприятливому місці.
Вберегтися від впливу геопатогенної зони можна тільки вийшовши з неї, оскільки ці зоні є невід’ємною частиною самої природи.
| Comments: |
