У лікаря-невролога здали нерви
У Нововолинську вже сьогодні катастрофічно не вистачає лікарів. Різних профілів, але особливо кваліфікованих, які користуються повагою у мешканців міста. На жаль, держава оцінила працю лікаря-інтерна у… 560 гривень окладу, лікаря з вищою категорією – аж(!) у 688 гривень. Десять років навчатися тонкощам професії, переживати біль та страждання своїх пацієнтів, а натомість – мати у десятки, сотні разів нижчу зарплату від підприємця, банкіра. Тому сьогодні у Нововолинській дитячій поліклініці більше 50% лікарів-педіатрів – пенсіонери. ЦМЛ змушена звертатися у центр зайнятості в пошуках спеціалістів найшанованішої в усьому світі, тільки не у нас, професії – лікаря.
Є й інша статистика. У Нововолинську – найвищий в області рівень росту психічних захворювань, вдвічі вищий показник, ніж по області. Однією з больових точок у шахтарському місті назвав цей факт міський голова Віктор Сапожніков на засіданні виконкому, де слухався звіт головного лікаря ЦМЛ Віктора Мороза. У результаті конфліктної ситуації, яка склалася у Нововолинському психоневрологічному відділенні, що підпорядковане другій обласній психіатричній лікарні, між лікарем відділення та медичними працівниками (останні написали колективну скаргу керівництву), звільняють за власним бажанням лікаря-ординатора Тетяну Леонідівну Тюхту. Вслід за нею подає заяву на звільнення в.о. завідуючого відділенням Леонід Євгенійович Тюхта, який має дві спе-ціалізації: лікаря-невролога та лікаря-психіатра. Хворі, їхні батьки та родичі залишилися заручниками даної ситуації. Вони забили на сполох, коли зрозуміли, що відсутність кваліфікованих спеціалістів-лікарів загрожує відділенню закриттям. Пригадуючи, скільки титанічних зусиль впродовж трьох років було затрачено – не керівництвом ЦМЛ, не міською владою, а двома згорьованими немолодими вже жінками, котрі мали психічно хворих дітей (син однієї з них протягом тяганини з відкриттям відділення в місті трагічно загинув), зрозумілий розпач хворих, їхніх батьків у ситуації, що склалася навколо відділення. Чотири роки тому керівники міських підприємств, депутати, спонсори, завдяки яким воно було облаштоване, родичі хворих, яких віднині не потрібно було з приступами терміново везти до Луцька, були втішені, що таки вдалося відкрити у місті філіал однієї з обласних психіатричних лікарень. Не хочу нікого образити, але колектив тоді був сформований з медперсоналу, котрий у ЦМЛ підлягав скороченню. Та було сподівання, що нелегка у фізичному і моральному аспекті праця згуртує колектив. Сталося, на жаль, протилежне – медперсонал повстав проти лікарів. Відкрито – проти лікуючого лікаря Тетяни Леонідівни, передбачаючи, звичайно, адекватну реакцію заввідділенням, котрий доводиться їй батьком. Коли дійшло до того, що по телефону йому почали погрожувати невідомі особи, лікар подав заяву на звільнення.
На початку лютого люди звернулися до міського голови Віктора Сапожнікова з питанням щодо небезпеки закриття психоневрологічного відділення, відкритого в місті у жовтні 2002 року. Ця проблема за участю заступника міського голови Андрія Сторонського, депутатів міськради Олени Чайки та Віктора Никитюка, головного лікаря ЦМЛ Віктора Мороза та його заступника Василя Тихоступа, близько 40 хворих та їхніх батьків і медперсоналу психоневрологічного відділення обговорювалася на спільній зустрічі. На початку Андрій Сторонський запевнив присутніх, що чутки про закриття відділення перебільшені, воно функціонуватиме й надалі.
Керівництво ЦМЛ зайняло вичікувальну позицію, оскільки відділення їй офіційно не підпорядковане, хоча фактично стало на бік молодшого медперсоналу. Свій варіант компромісу запропонувало й керівництво обласної психіатричної лікарні. Леоніду Тюхті, лікарю з 35-річною практикою, пообіцяли доплату до зарплати завідуючого відділенням, оскільки він працював за сумісництвом. Окрім прийомів у поліклініці, до 21-ї години майже щоденно проводив у психоневрології. Відмовився. Не гроші головне, а моральний клімат у колективі і навколо нього. Але зрозуміло, що відділення, який би амбітний не був медперсонал, без лікарів, яких звільнили, працювати не зможе.
Більше двох місяців минуло із часу описаних подій. Після піднятого родичами хворих питання щодо подальшого функціонування відділення, його висвітлення у місцевій пресі міська влада в особі заступника Нововолинського міського голови Андрія Сторонського, котрий опікує медицину, та керівництва ЦМЛ усіма силами взялися за пошуки лікаря-психіатра, який би погодився працювати у Нововолинську. Перші спроби виявилися невдалими: лікарі, які приїздили у місто, за кілька тижнів поверталися назад у Луцьк, ос-кільки не були належним чином забезпечені житлово-побутовими умовами – ночувати у лікарняних палатах Нововолинської ЦМЛ ніхто з них більше тижня-двох не погоджувався. Зважте, що кожен призначав хворим, відповідно, своє лікування, до якого ті не встигали звикати, бо наступного тижня на вахту заступав новий лікар. Таким чином психоневрологічне відділення поки що тримається.
У квітні у Нововолинськ приїхав, знову ж таки у відрядження, черговий лікар-психіатр із 1,5-річним практичним стажем Сергій Волошин, основне місце роботи котрого – Волинська обласна психіатрична лікарня №1 м. Луцька. Як сказав він під час нашої розмови, на цей час у відділенні перебуває на лікуванні 22 хворих. Робочий день у лікаря триває з 8-ї до 19 години. Навантаження, як для молодого лікаря, зазначив Сергій Борисович, посильне, хоча було б доцільніше мати 2-х лікарів. Щодо хворих, то їхні діагнози є в амбулаторних картках, необхідний лише час, аби їх вивчити, познайомитися з пацієнтами, поспостерігати за їх поведінкою. І лише на підставі цього можна зробити висновки та призначити лікування.
Як ситуація складатиметься далі – невідомо. Коли матеріал готувався до друку, ми дізналися, що Сергій Волошин взяв відпустку за власний рахунок. Він вирішив зробити паузу, аби прийняти остаточне рішення: залишатися йому у Нововолинську чи повертатися на роботу в Луцьк. Нині Сергія Волошина заміняє новий лікар з обласного центру. Коли припиниться ця “карусель” – невідомо, а страждати від неї й надалі продовжують хворі та їх рідні...
Тамара БУРИМ,
Волинська область
| Comments: |
