Замордував 15-річну школярку і втопив у озері

Четвертого квітня в селі Людинь Дубровицького району Рівненської області похоронили дев’ятикласницю Любу Скаржинець. Дівчинку закатував і втопив у озері в сусідньому селі Лютинськ двадцятирічний Олександр Мельник. Він уже зізнався у вбивстві і зараз перебуває у слідчому ізоляторі в Рівному. Тієї ночі, коли зникла Люба, її шукали сестри Леся та Галя, двоє хлопців з Лютинська, тітка, а також вбивця, очевидно, щоб відвести від себе підозри. А може, тому, що злочинця завжди тягне на місце злочину.

У хаті на столі – кольоровий знімок усміхненої Люби у святковому платті, перев’язаний траурною стрічкою. Батько Володимир Федорович, витираючи сльози, показує нам фото з похорону дочки. На знімки понівеченої школярки у ве-сільному платті в труні не можна спокійно дивитися:
– Не треба ніякого суду, я б його сам судив. Ви тільки подивіться, що він із моєю дитиною зробив. Не встигла розквітнути, як уже зів’яла... Їй же 25 грудня виповнилося тільки п’ятнадцять років.
Баба Надя стала голосити:
– Яка ж це була добра дитина! І масаж йому зробить, і корову видоїть...
У сім’ї Володимира та Надії Скаржинців п’ятеро дітей: найстарший син Степан і чотири доньки. Того дня, на Вербну неділю, три доньки Скаржинців: семикласниця Галя, дев’ятикласниця Люба і одинадцятикласниця Леся були в Лютинську. Це рідне село їхньої мами. У ньому живуть два її брати. Діти частенько тут бували. Від Лютинська до Людиня – лише кілька кілометрів.
Трагедія сталася у ніч з неділі на понеділок, з першого на друге квітня, в Лютинську. За кілька днів до цієї страшної події Люба розповідала мамі сон: їде селом машина і збирає людей – уже померлих односельчан, а вона щодуху втікає від якогось чоловіка. Так і прокинулася, не знаючи, наздогнав він її чи ні, щоб забрати у ту машину. А ще тієї ночі Володимир Федорович тричі кликав доньку уві сні: „Любо! Любо!” Видно, батьківське серце відчувало біду, тільки не знало, звідки її чекати. Дружина прокинулася і каже: „Дівчат удома немає, чого ж ти Любу кличеш?” Якраз була перша година ночі.
За словами старшої Любиної сестри Лесі Скаржинець, того вечора вони вийшли на вулицю. До них під’їхав на велосипеді п’яний Саша Мельник із товаришем. Раніше Люба з ним майже ніколи не спілкувалася, бо в селі про нього казали, що він якийсь навіжений і що хоч може зробити. Люба з ним стала розмовляти, ще й жартувала і сміялася.
– Поки я вернулася до хати, щоб узяти курточку, – розповідає Леся, – сестра з ним відійшла, я ще й гукнула їй: “Любо, ти куди?” Вона відповіла: “Пройдусь до магазину”. З тих пір ми її живою не бачили. 
Через півгодини кинулися шукати Любу сестрички Леся і Галя, тітка і два хлопці. Десь о другій годині ночі до них приєднався Мельник. Коли його запитали про Любу, він відповів, що пройшовся з нею до ферми і дівчина втекла від нього. Пошуки тривали до п’ятої ранку, але безрезультатно. Тоді заплакані та схвильовані сестри повернулися в Людинь і повідомили батьків про зникнення Люби. Володимир Скаржинець з дружиною Надією велосипедами поїхали в Лютинськ. Батько зайшов до Олександра Мельника і поцікавився, де дочка. Вбивця спав у хаті і на запитання Володимира Федоровича, навіть не підводячись із ліжка, лише буркнув: „Не знаю, де ваша Люба”.

– Ми звернулися в сільську раду, а звідти зателефонували в дубровицьку міліцію, – розповідає батько. – Але до вечора її знайшли в місцевому озері вже неживою. 
Провести дівчинку в останній путь зійшлися люди з навколишніх сіл, її подруги та однокласники.
Вона мріяла стати кулінаром, любила готувати, особливо пекти торти. А ще дівчинка дуже гарно співала. За словами Любиної мами Надії Павлівни, улюбленою була пісня про калину: „Ти скажи, скажи калино, як попала ти сюди”. Люба знала також багато пісень з репертуару Ніни Матвієнко. За словами рідних, дочка була веселою та життєрадісною, душею компанії, писала вірші, потім запитувала: „Мамо, чи гарно в мене виходить?”
Уже не заспіває Люба Скаржинець для рідних та друзів. Залишилися нереалізованими її мрії. За звичаєм, поховали школярку у весільному вбранні. Сім’я Скаржинців готувалася до весілля, 22 квітня мав одружуватися Любин старший брат Степан.
***
Старший оперуповноважений карного розшуку Дубровицького РВ УМВС капітан міліції Іван Ольховик повідомляє:
– За підозрою у скоєнні цього злочину був затриманий Олександр Мельник, житель села Лютинськ, 1986 року народження. Він відразу зізнався, взятий під варту, слідство проводить прокуратура Дубровицького району. Йому інкримінується стаття 115 „Навмисне вбивство”. Він намагався зґвалтувати дівчину, а потім задушив її. Велосипедом відвіз тіло до озера і кинув у воду разом з одягом дівчини.
Кость ГАРБАРЧУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•