Офіцер міліції не товк бабу головою в помиї?
Після публікації “Офіцер міліції товк бабу головою в помиї” в редакцію зателефонувала жінка, яка представилася Галиною Солонінко – кумою майора – і заявила, що це наклеп на міліціонера, написаний на замовлення певних посадових осіб. А вона знає всі подробиці. Через день в приймальну принесли лист, який ми друкуємо:
“Публікація Костя Гарбарчука “Офіцер міліції товк бабу головою в помиї” змусила мене задуматися не над діями правоохоронця, а над достовірністю всіх ваших матеріалів. Скажіть, будь ласка, хто дав вам право судити офіцера міліції Миколу Ю.? (Нібито прізвище не називається до суду. Ви що думаєте, що Камінь-Каширський – це Київ, де можна щось приховати?). Та якби моя воля, то я вас з вашою “страждалицею” Василиною Грищук одразу судила б за наклеп. Але ж ми маємо свободу слова і думки. Ось ви й дали волю своїм здогадам, а баба Василина (або її дочка) – фантазіям. Я можу сміливо сказати, що у цій публікації лише один відсоток правди – дійсно є такий майор міліції Микола Ю. і він справді того славнозвісного вечора приходив (точніше, його привів лісник) до Василини Грищук, щоб попросити її зятя підвезти його додому. Бо ж, як вам відомо, чи не відомо, проживає міліціонер за сорок кілометрів від села Ворокомле.
Але маємо те, що маємо. І баба Василина “відзначилась” своєю гостинністю. Вона “пригостила” офіцера міліції відром помий.
Я думаю, вам не завадило б ще раз взяти у неї інтерв’ю. Вона так мало встигла розповісти! Чомусь баба Василина з дочкою змовчали про те, що коли міліціонер через тиждень приїхав перепрошувати, то вони просили: “Тільки не карайте”. Цікаво, за що ж?!..
Натомість ви дуже чітко описали, скільки разів міліціонер штовхав і бив бабу то в стіну, то в поріг, то у відро (з якого вона вилила помиї на офіцера, і вони вже не могли розхлюпуватися). Хіба що у баби стоїть так відер з десять, про всяк випадок.
Шановні кореспонденти і читачі, задумайтесь над тим, чи встала б баба 74-х років, якби її добряче штовхнув хоча б один раз чоловік зростом два метри з широкими плечима і дужою рукою. Я думаю, вона не тільки Бога забула б, а й Богу душу віддала. Так ні, вона жива й здорова.
Та ще й турботлива донька повезла маму (яка увечері не могла дійти до ліжка сама) не в райлікарню, а до начальника міліції. Скажіть мені хто-небудь, куди б ви повезли спершу свою тяжкохвору маму?
До Вашого відома, шановний Косте Гарбарчук, наша районна газета наводить дещо інші факти по цій справі, які також ще потрібно довести на суді. Я дуже сподіваюся, що суд дійсно дійде істини. Зрозуміло, вам легше повірити, що кремезний чоловік скривдив пристарілу бабцю, аніж навпаки. Але скажіть, будь ласка, у Вас є докази цих побоїв і чи взагалі вони є в судмедекспертизі?
Скажіть, Косте, чому Ви не поцікавились, чи мали місце скарги від жителів Камінь-Каширського району на неадекватну поведінку цього майора? Адже баба повідомляє, що у нього в голові чогось не вистачає?
А чи не цікавило Вас, хто ж наполіг на цьому і чи не стоять за цим зацікавлені посадові особи? Де ж об’єктивне журналістське розслідування, а не тільки замовні публікації?
Шановні читачі! Ваше право вірити мені чи ні, але Бог свідок, і Він усе бачить. Тож уявіть себе на місці дружини офіцера або його мами. Хто їм поверне втрачені нерви, адже вони настільки приголомшені, що у мене аж серце розривається, дивлячись на них.
Галина СОЛОНІНКО, жителька села Мельники-Мостище
Камінь-Каширського району”.
Від редакції:
Нам дуже шкода міліціонера, на якого напала у власній хаті старенька бабця, мало не побила його. Вона просто познущалася над бідним майором, може, й погони з нього зірвала? Тоді це взагалі посягання на владу, яке несе за собою кримінальну відповідальність. Тому бабу Василину потрібно судити, і то негайно, за напад на офіцера міліції при виконанні своїх службових обов’язків. До суду її!
До професіоналізму дільничних є також питання. Що ж це за міліціонер, на якого може напасти старенька жіночка та вилити на нього відро помий? Може, бабця ще й побила ма-йора, і з нього треба було негайно зняти побої? А від помий, вилитих на голову, у міліціонера міг статися струс мозку.
Кума щось ще казала про заляпані помиями штани майора, які він нібито возив на експертизу. Але чомусь не написала про це в листі. Взагалі-то, як показує досвід, речові докази корисно зберігати.
Мені тільки цікаво, звідки пані Галина знає найменші подробиці цієї справи? Може, вона того вечора стояла під вікном і все бачила? Якщо нічого не було, як стверджує кума, то чого ж офіцер міліції через тиждень після конфлікту приїжджав перепрошувати? З ним тоді, очевидно, також була пані Галина, бо вона навіть знає, що йому відповіли бабця з дочкою.
Це дуже добре, що кума захищає свого кума майора. Не у всіх є такі куми. Он бачите, які вони у нашого Президента: частіше його підставляють, ніж захищають. Ми поділяємо Ваше обурення діями бабці. Якби мого кума якась баба облила помиями, я б також його захищав. А то журналіст змовився зі слідчим прокуратури і разом сфабрикували справу проти безневинного й абсолютно тверезого майора. Наскільки я розумію, “один відсоток правди” у моєму матеріалі – це коли йдеться про помиї. Все інше – наклеп. Тому я також дуже хочу, щоб об’єктивний та неупереджений суд з’ясував істину і поставив крапку у цій справі. А ми обов’язково про це напишемо.
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
| Comments: |
