27-річна жінка вбила пенсіонерку, порубала тіло і спалювала в грубці
Василь ПАВЛЕНКО: «Моя жонка Віра була як палочка-виручалочка для тої сім’ї»
Василь ПАВЛЕНКО: «Моя жонка Віра була як палочка-виручалочка для тої сім’ї»
Василя Павленка ми застали вдома. Він палив цигарку за цигаркою, підходячи до печі і пускаючи дим у комин, щоб у хаті не було чути. У його невеличкій оселі дуже чисто (навіть не кожне молоде подружжя може похвалитися такою охайністю). Піч підбілена, підлога вимита, навіть ручки рогачів, якими з печі дістають баняки, вифарбувані у жовті кольори.
– То все моя покійна Вірка така чистоплотна була. А не стало її, і я жити не хочу, шматок в горло не лізе, – каже Василь Тимофійович, і вмить його очі зрошуються сльозами. – Я все думав, що раніше неї вмру, а тут довелося жонку схоронити. Та ще й така смерть… І казав їй: не ходи в той магазин, ти вдома господарюй. А вона все: “Молодих треба вчити управлятися…” От і доходилася… Подумати тільки: родня вбила-порубала… Моя Віра у церкві хрестила матір своєї вбивці.
Ще не забули у селі Рокитне про трагедію, коли рідна донька вбила свою матір за гроші, як весь район сколихнула інша біда: 27-річна жінка вбила 66-літню пенсіонерку. Трагедія сталася 23 лютого близько 23-ї години в магазині “У Сані під дубком”. Віра Дмитрівна часто сюди заглядала. Колись у цій хатині жила баба Саня. Коли вона померла, рідня орга-нізувала тут магазин, у якому продавцем влаштувалась громадянка С. Згодом вона захотіла купити цей магазин у власників. І фактично була в ньому господинею, хоча сам заклад офіційно належав іншим. Продавала різні продукти і, як кажуть односельці, навіть горілку. Мабуть, і того трагічного дня компанія вирішила відсвяткувати День захисника Вітчизни. Скільки там було увечері людей, достеменно ніхто не знає. Відомо тільки, що ближче до 22-ї години у торговельному закладі залишилися підозрювана С. та Віра Дмитрівна. Що між ними сталося – невідомо, адже свідків немає. Але на ранок 24 лютого до рокитнівських правоохоронців зателефонували і повідомили, що в магазині сталася трагедія – знайшли розчленований труп Віри Павленко.
– На місце події виїхали прокурор, слідчий, старший помічник, начальник міліції, співробітники науково-дослідного криміналістичного центру з Рівного, – розповідає слідчий Рокитнівської районної прокуратури Іван Скобух. – Труп Віри Павленко був з ознаками насильницької смерті, з множинними тілесними ушкодженнями голови та травматичним розчленуванням тіла (воно розчленовувалось тоді, коли було бездиханним). Причина смерті – масивний крововилив у речовину мозку, переломи основи черепа. На підлозі як в магазині, так і поблизу нього була кров. Цього ж дня прокурором району порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 за фактом умисного вбивства. Наступного дня надійшла явка з повинною від громадянки С. цього ж села, 1980 року народження. Вона розлучена, раніше не судима, зареєстрована приватним підприємцем. Має двох неповнолітніх доньок 5 і 9 років. Вона повідомила, що дійсно о 22-й годині завдала удари молотком по голові 66-річній Вірі Павленко і вбила її. Стосовно громадянки С. прокуратурою району внесено подання до рокитнівського районного суду про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Суд подання задовольнив, і тепер підозрювана утримується у рівненському СІЗО. Триває досудове слідство, призначено чотирнадцять різних експертиз, на висновки яких і чекає прокуратура району.
– Чому ж молода жінка так жорстоко вбила пенсіонерку, яка їй в матері годиться?
– Підозрювана каже, ніби потерпіла обіцяла їй переписати свій будинок, і через це між ними виникла суперечка. Однак цьому немає підтвердження, оскільки у потерпілої є чоловік, на якого і записаний будинок. За даною справою С. пред’явлено обвинувачення. Мотиви слідством встановлюються. Якщо з’являться підстави вважати, що вона з корисливих мотивів вчинила цей злочин, то буде інша кваліфікація. Можливо, це була позика або ж прохання позичити грошей. Тому слідство триває. Справа до суду дійде десь через два місяці.
– Підозрювана осудна?
– Факт осудності ще буде встановлюватись, хоча сумнівів у її неосудності поки що немає. С. поводиться спокійно, хоча чому палила тіло – не може пояснити. Підозрювана допитана із застосуванням відеозйомки, де розповіла про ту трагічну ніч. Після цього проведено відтворення тих подій також із застосуванням відеозйомки.
Що думала молода мати після того, як вбила близьку людину? Мабуть, хотіла “замести” сліди. Слідством доведено, що тієї ночі вдома підприємиця не ночувала. Приходила, щоб взяти сокиру. Як сама стверджує, хотіла розбити замерзлу землю і закопати труп. Натомість розрубала його нижню частину і шматками кидала в грубку. Зранку її мати запідозрила недобре, прийшла в магазин і побачила доньку в шоковому стані. По приміщенні розходився горілий запах людського тіла. Посходилися люди, зчинилася паніка. Згодом хтось зателефонував до правоохоронців.
Принесла трісок, щоб на них… згоріти?
– Я чекав дружину до опівночі, ще гімн по радіо заграв, і я заснув. На ранок прокинувся, а жонки то нема. Я посмажив м’яса, бо вона його дуже любила, і пішов її шукати. А виявилося, що вже з неї м’ясо засмажили, – каже Василь Тимофі-йович. – Я прийшов у магазин, відчув якийсь неприємний запах, але мені ніхто не сказав, що дружини вже нема. Тож я повернувся додому. Вже потім прийшов міліціонер і сказав: вашу жінку вбили. Мені було жутко, тож я не ходив дивитися на те порубане тіло. Зате Вірка, яку моя жінка хрестила, назвавши своїм іменем, і яка народила її вбивцю, на другий день прийшла і в запічку шукала гроші. Я не знав, що жінка там гроші ховала, а вона знала. Моя їм ті гроші (і не раз) позичала, була як палочка-виручалочка. Вона вважала ту сім’ю ріднею. По моїй лінії є також родичі, але вони живуть заможно, тому моя жонка помагала своїй вбивці. А гроші ми мали, бо все життя робили. Пішли на пенсію, то тримали корову. Моя половина щонеділі сир, молоко, сметану на базар возила. Що було зайве в хаті – на ринок везла. Все казала: люди в церкву йдуть, а я торгувати. Продавала і насіння огірків, і гриби. Що ми вже їх переносили влітку… Як і ягід, які я люблю збирати – то моя друга професія. Все продавали. Натомість на столі всього мали доволі. Жінка казала: якщо у хазяйки стіл не ломиться від наїдків – то не хазяйка. Одяг не вельми купляли, а от їли добре. І цигарки вона мені з базару привозила.
– У селі кажуть, що нібито ви хотіли переписати хату на жінчину знайому, яка її вбила. То правда?
– Вони дійсно требували, щоб я переписав хату. А я кажу: хто доглядить мене до смерті, тому й перепишу. Я думав, що першим помру, а от як вийшло… Мою жонку порубали. Ото смерть прийняла… Якби ж то Віра знала, від кого загине... Вона ж у той магазин попоходила. І в той день я казав, щоб не йшла, вдома порядки наводила. Але вона не послухала, ще й лучини взяла, щоб ота вбивця у грубці розтопила. Мабуть, на тих трісках вона й смалила-палила жінку.
Ховали Віру Павленко на п’ятий день після трагедії. Жінки спорядили тіло, прикрили обрубки одягом. Василь Тимофійович боявся навіть дивитись на останки. Священик сказав принести і попіл з груби, де горіла жінка. Разом з попелом, принесли і кістки…
– Моя жінка красунею була, – не може заспокоїтись чоловік. – Талія тоненька, обличчя гарне. Коли не могли мати дітей, то я змолоду хотів розвестись з нею, а батьки мої сказали: йди куди хочеш, будемо з невісткою жити. Так ми і зосталися разом. А тепер без неї жити не хочеться. Боюся, щоб тільки де в п’янку не вкинутись та не палити цигарок звечора, бо й сам можу загорітись, коли засну...
Село Рокитне гуде ще й зараз. Шкодують бідну жінку, яка так мученицьки загинула. А от щодо С. довелося почути не надто схвальні відгуки. Люди казали, що вона покинула молодого чоловіка заради набагато старшого за неї коханця. Саме він частково “спонсорував” їй кошти за магазин. Те, що Віра Дмитрівна позичала цій сім’ї гроші, ні для кого не секрет. Навіть у сільській раді сказали, що С. аферистка, бо ж приходила до них і просила видати неправдиву довідку про склад сім’ї, у якій зазначити, що в хаті буцімто не проживають неповнолітні діти. Таким чином мала намір отримати в банку кредит. Під заставу ж внести хату, де жила і її мати, сестра з чоловіком та двома дітьми, сама підозрювана і двоє її доньок. Відомо ж, що там, де проживають неповнолітні, житло під заставу не береться. Зрозуміло, на таку аферу ніхто з працівників сільради не погодився.
Зараз дітей підозрюваної у вбивстві забрав до себе батько. “І це найкращий вихід, бо хіба повинні доньки знати, що скоїла їхня мати?” – переконані односельці. А суд встановить міру покарання для жінки, яка так безжально позбавила життя старшу людину, яка ділилася з нею всім, що мала.
– Тільки за що вбивати, рубати і палити? – не може заспокоїтись Василь Тимофійович. – Тут у деяких газетах різне понаписували про мою жонку: що вона любила випити, розважитись. Не пияк вона була, а трудяга. А ходила в той магазин, бо ставилась до тої сім’ї як до рідних людей. Тільки чи ж думала, що ось так загине?
Марія ДУБУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
