Вепр на гербі міста асоціюється з могутністю
Пізніше воно належало литовському князю Олександру Корнятовичу. У 1534 році воно згадується вперше як містечко, коли король Жигмонт I надав його князю Чорторийському. У 1545 році при описі луцького замку є згадка про князів Буремельських з Буремля. Як міське поселення він згадується аж до 1594 року, та згодом втрачає міський статус. У XVII столітті Буремель належав Загоровським, а згодом перейшов до Чацьких. При них у XVIII столітті він набув свого розквіту: тут побудовано костел, палац, біля якого посаджено розкішний ботанічний парк.
У грудні 1781 року для Чацьких сталася визначна подія: польський король Станіслав Август, повертаючись з Кременця, прибув у Боремель. Його пишно приймали в палаці, де він нагородив Михайла Чацького, старосту новогрузького, орденом Св. Станіслава I ступеня. Чацькі вмовили короля видати привілей на перейменування Боремля на містечко, у якому було б організовано протягом року декілька ярмарок. У 1782 році Францішек Чацький, великий коронний стражник, одержав від короля цей привілей. Очевидно, з отриманням статусу містечка, Чацькі перейменували Боремель в Михайлівку. Оскільки у пізніших документах аж до початку XX століття містечко означувалось подвійною назвою, де трапляються різні варіанти, наприклад, „Боремель (Михайлівка)”; „Михайлівка або Боремель” тощо.
З роду Чацьких по чоловічій лінії на Волині походить Тадеуш Чацький (1765-1813) – відомий польський вчений і діяч у галузі освіти та культури. У 1831 році вибухнуло польське повстання, до якого він примкнув. У першій половині квітня в Михайлівку (Боремель) прибув польський генерал Дверницький. Незабаром з протилежного боку річки Стир до містечка підступили російські війська на чолі з генералом Рідігером. Запеклий бій тривав два дні і змусив Дверницького знятися зі своїх позицій і відійти в Австрію. За участь у повстанні і за зв’язки з цим генералом маєток Чацького був конфіскований і переданий „до казни”.
Отже, в історії Боремель мав статус міста і містечка, тож це давало підстави історикам говорити про існування його герба. Але довгий час вони не могли віднайти його зображення чи опис.
Геральдична спадщина міст і містечок України з найдавніших часів до початку нашого століття є найрізноманітнішою. Сьогодні в Україні триває процес відродження старовинних міських геральдичних відзнак, а також активного дослідження та популяризації геральдичної спадщини минулого.
З плином часу втратилась історична пам’ять про первісний герб Боремля і лише нещодавно, дякуючи випадку, вдалось пролити світло на це питання. У 1995 році працівників Волинського краєзнавчого музею зацікавила інформація з місцевої преси, що на околиці села Бужани Горохівського району була знайдена печатка. Але коли музейні працівники прибули в село, то виявилося, що вона вже продана невідомим особам. Вдалось з’ясувати, що вона мала зручну ручку, була виготовлена з бронзи. Та через деякий час один з місцевих жителів згадав, що він зробив тією печаткою відтиск на сургучі. Його він і передав у Волинський краєзнавчий музей. Минуло немало часу, поки музейними працівниками була ідентифікована ця унікальна пам’ятка сфагістики. Судячи з відбитку, аверс печатки овальної форми, її малюнок умовно складається з трьох основних елементів. У верхній частині півкругом розміщений напис польською мовою „Містечко Міхаловка”. В центрі знаходиться герб, який становить собою щит (в центральній його частині зображено профіль лівого боку голови кабана (вепра); нижче голови зображено людську руку від плеча до пальців, зігнуту в лікті. З обох боків біля нього симетрично розміщені військові атрибути: гармати, прапори, шаблі, списи тощо. Над щитом знаходиться корона, а над нею – профіль людини, яка опирається лицем на руки. У нижній частині розміщений вензель у вигляді букви „М”.
Отже, ця печатка може свідчити про те, що з отриманням статусу містечка, Боремель перейменований на Михайлівку. Очевидно, свою назву воно отримало на честь одного з членів роду Чацьких – Михайла. У ті часи в Україні практикувалося використання гербів посадових осіб як міських. У польській геральдиці такий герб відомий під назвою „Свинка” – кабан (вепр), який належав шляхетській родині Чацьких.
Зображення тварин на гербах було досить поширеним явищем. За образотворчим характером воно належить до однієї з груп міських гербів XIV-XVIII століть. Кабан (вепр) є одним з найбільш сильних представників місцевої фауни, він асоціюється з силою, могутністю. Очевидно, такий зміст й було вкладено в печатку магістрату. Відомий геральдист Володимир Панченко після грунтовних досліджень магістерської печатки запропонував проект відновленого історичного герба Боремля, за основу якого взята іконографія з міської печатки кінця XVIII – поч. XIX ст. Цей давній герб може посісти належне місце в сучасному житті села, і, можливо, недалекий той час, коли його затвердять на офіційному рівні.
Юрій Мазурик,
Волинська область
| Comments: |
