Історія, ботаніка та футбольні зірки – у колекції… гральних карт

Наталія ШАБАРКІНА

Наталія ШАБАРКІНА

Гральні карти – це не лише знаряддя для азартних ігор, а й універсальний носій історичної та культурологічної інформації, переконує колекціонер гральних карт з невеличкого міста Нетішин Хмельницької області Наталя Шабаркіна. До 1993 року колода карт і для неї асоціювалася лише з грою у “Дурня”, “Преферанс”, “Тисячу” чи “Покер”, аж поки одного разу друг сім’ї не привіз їй з-за кордону унікальний презент: гральні карти із зображенням портретів царської сім’ї Романових. Так розпочалася її колекція.

Кардинал Ришельє традиційно в центрі інтриг

Нині Наталя Валеріївна, інженер-перекладач Хмельницької АЕС, має у своїй колекції гральні карти з Франції, Ірландії, Сполучених Штатів Америки, Білорусі, Росії і, звісно, українські. Десятки колод із найдивовижнішими зображеннями.
– Побачивши на картах династію Романових, я була вражена, – пригадує Наталя Шабаркіна. – Тоді зробила для себе маленьке відкриття – у такому стисненому вигляді можна передати багато цікавої інформації! Крім того, це ще й естетично, своєрідна краса. Потім взялася сама шукати на прилавках сувенірні колоди, й дещо розчарувалася – у нашій країні такий напрямок фактично не розвинутий. Я вважаю, що задум передачі інформації через гральні карти дуже цікавий, таку ідею можна сміливо брати на озброєння – представити давню архітектуру, період козацтва... Україна має чим пишатися! А це свого роду реклама. Карти можна “читати” як підручник з історії чи ботаніки, вивчати по них фольклор.
Серед найцікавіших колод – колекція динозаврів, лицарські обладунки, лікарські рослини, зірки футболу, дитячі карти з казковими сюжетами. Чого варті монархи Франції! Звісно, і тут кардинал Ришельє – традиційно в центрі усіх державних інтриг.
Кілька років тому пані Наталя була на сільськогосподарській виставці, де придбала колоду карт із зображенням... тракторів та іншої сільськогосподарської техніки.
– Друзі ніколи не “ламають” голову над подарунком для мене, коли їдуть у відрядження чи подорож за кордон, – зізнається Наталя Валеріївна. – Вони завжди везуть мені сувенірну колоду гральних карт.

Фашистів «били» карикатурами Гітлера

Наталія ШАБАРКІНА

Наталія ШАБАРКІНА

А чи знаєте ви, коли і де з’явилася перша колода? Пропонуємо невеличкий екскурс в історію.
Так от, гральні карти відомі ще з часів єгипетських фараонів. Кандидат історичних наук, лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка (м. Київ) О. Апанович в одній зі своїх праць зазначає: “Є припущення, що гральні карти придумали ще жерці Давнього Єгипту. Геродот розповідає про гру, що нагадує картярську, в Мідії в VІІІ-VІІ ст. до Різдва Христового”. Європейці запозичили гру в карти з арабського сходу десь у ХІV столітті. Українство поцінувало можливості картярської колоди раніше за наших сусідів московитів, стверджує дослідник, бо Україна географічно була ближче до вже “окупованого” паперовим картярським лицарством заходу, наші землі були складовою частиною литовсько-польської держави.
Цікаво, що у ХVІ столітті в Краківському університеті за допомогою колоди карт викладали... логіку.
...Першу успішну спробу використати гральні карти з агітаційною метою було зроблено під час Великої французької революції – реакційні фігури карткових монархів та їхнє оточення було вирішено замінити алегоричними зображеннями республіканських ідеалів. Чотири королі перетворилися на геніїв миру, війни, мистецтва й торгівлі; дами – у свободи совісті, професій, друку та шлюбу; валети – у рівності прав, обов’язків, звань та рас (з’явилося зображення темношкірої людини з розбитими кайданами).
В період наполеонівських воєн у Франції було надруковано карти з портретами відомих полководців та сценами блискучих перемог. Королем пік був сам Наполеон Бонапарт, а червова дама зображувала битву за Москву.
Під час Великої Вітчизняної війни радянські художники створили колоду карт із зображеннями кумедних “королів” – карикатури Гітлера, Муссоліні, Хорті та Маннергейма. На тузах красувалися череп із кістками, шибениця, тюремні грати і складена з отруйних змій свастика.
Дніпропетровський історик Григорій Іващенко-Дзвінковий  впевнений, що гральні карти вже давно потребують реабілітації, а деякі з них нагадують маленькі спектаклі. Два роки тому він презентував результат свого 30-річного дослідження – книжку “Нехай козириться!”. Тут описано понад сотню(!) національних українських картярських ігор.
Наталія КРАВЧУК,
Хмельницька область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

 

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>