Яскраве життя й трагічний кінець В’ячеслава Чорновола
Закінчення. Початок у № 51, 52, 1
– Чи відома Вам доля тих двох людей, що були в кабіні КамАЗа? У нас ходять чутки, що вони теж неживі?
– Ні, вони живі. А от після ексгумації покійного Івана експерти зробили висновок про наявність у його тілі речовин, несумісних з життям людини.
– Тобто, напрошується висновок, що його отруїли...
Більше цікавих фактів від Миколи Степаненка можна буде почути пізніше – він погодився зустрітися. Адже є ще безліч запитань, відповіді на які хотілося б шукати не на основі припущень, а на більш достовірних фактах. Правда, в розмові по телефону голова слідчої комісії у справі Чорновола дуже просив про таке:
– Від мого імені запитайте у пана Банади, що він зробив, аби допомогти слідчій комісії, організованій НРУ, членом якої теж був?
– Думаю, для нього вже буде досить цього Вашого запитання, аби дати на нього відповідь. Проте цікаво, чому саме запитання до нього?
– Бо він абсолютно нічим не допоміг нашій комісії, навіть чаю гарячого не запропонував, коли колеги приїздили на Волинь, щоб розслідувати деякі факти.
Закінчуючи переповідати розмову з паном Миколою, хочу лише додати, що 20 грудня він презентував перший том своєї книги «Майже все про загибель Чорновола».
«Курс, який проводив Кучма, абсолютно влаштовував Кремль»
Якось в розмові з досить поважним чоловіком, коли зайшла мова про покійного В’ячеслава Чорновола, почула фразу, що, мовляв, це було звичайне ДТП, з Кучмою у нього були нормальні стосунки, а Москві він взагалі не був потрібний. З цією думкою погодитися не можу, хоча розумію, що кожен з нас має право на неї. По-перше, у минулому номері вже наводила слова досить відомої особи генерала КДБ Олега Кулагіна. Те саме, тільки в іншій інтерпретації, прозвучало від сучасних московських політиків, коли готувалися вибори 2004 року – на 13-му році незалежності нашої держави! Добре всім відомий «політтехнолог» Глєб Павловський заявив: «Зрештою, Москва і Путін вже остаточно визначилися зі «своїм кандидатом». Ставка зроблена на Януковича. В той час США поставили на Ющенка. Що стосується політтехнологічного супроводу кампанії, то незграбні намагання у цій справі проявляє лише опозиція. Вся їхня політтехнологія обмежується кризовим і негативним піаром. Думаю, що у вересні стане цікавіше...» Що він мав на увазі, говорячи про вересень, – невідомо. Але нам стало дуже цікаво, коли побачили обличчя Ющенка...
Відверті висловлювання Олексія Малашенка, експерта московського центру Карнегі, теж досить багатозначні: «Російський фактор у передвиборній кампанії в Україні, безумовно, присутній. Справа в тому, що той курс, який проводив Кучма, абсолютно влаштовував Кремль. Його модифікація – завдання російської піар-команди, яка знаходиться сьогодні в Києві (розмова відбувалася у серпні 2004 року – авт.). Хочеться надіятися, що вона працює на російське лоббі: в політичному відношенні це – команда Кучми плюс ліві соціалісти і комуністи. Вони хочуть мати справу з Януковичем, а не з Ющенком... До виборів в Україні мають відношення зустрічі Путіна з Кучмою. Росія зацікавлена, щоб, говорячи імперською мовою, Україна й далі знаходилася під її впливом. Але Київ все більше заявляє про свої національні інтереси...»
Уже з цього можна зрозуміти, що у 1999 році Москва однозначно робила ставку на Кучму, а його українське оточення – тим більше. Отож, головного конкурента потрібно було «прибрати», бо, як казав великий вождь радянських народів, «нема людини – нема проблеми».
10 листопада цього року Генпрокурор України Олександр Медведько на прес-конференції заявив: «В ГПУ очікують результатів двох експертиз: судово-хімічної ексгумованого тіла одного зі свідків ДТП Івана Шолома, а також автотехнічної трасологічної криміналістичної експертизи машини Чорновола. Після одержання результатів цих двох основних експертиз буде ухвалено відповідне рішення. Яке – зараз не можу відповісти. Можливо, про припинення кримінальної справи, можливо, про те, що дійсно було вбивство з використанням автотранспортних засобів». Повірити у те, що це досудове слідство буде проводитися об’єктивно, неможливо. Навіть якщо Янукович і має зуб на Кучму за події 2004 року, він все одно не наважиться, аби цю справу довели до логічного кінця. Зрештою, це й не він вирішує.
Закінчуючи цю публікацію, хочу лише зазначити, що Чорновіл кандидатом у Президенти йшов на виборах 1991 року, а не 1994 – ця неточність була допущена у першій подачі. Політик Чорновіл і в молоді, й у зрілі роки залишався абсолютно вільнолюбивою людиною, не боячись доносів у КДБ, трагічних наслідків для свого життя. Ідея справжньої української самостійності – найголовніший мотив його політичної діяльності. Якби українці довірили йому державу ще на початку 90-х років, як це зробили поляки, обравши Президентом лідера «Солідарності» Леха Валенсу (1990 рік), а чехи – лідера «Громадянського руху» Вацлава Гавела (1989 рік), то, думаю, ми й жили б зараз не гірше, ніж народи цих європейських держав.
В’ячеслав Чорновіл дотримав свого слова, яке дав на Володимирській гірці, закінчивши Київський університет, – все своє життя боровся за Україну. Тільки за це він гідний найвищої шани від нас, українців.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
