Сніговики – із синтипону, лісові звірята – із сіна та соломи!
Прочиняєш двері цієї творчої майстерні – й відразу опиняєшся в іншому світі, навіть якомусь іншому вимірі. Тут на дерев’яних полицях скачуть зайці, під стелею воркують голуби, біля вікон примостилися гусочки, метелики, бабки. А навколо стільки квітів, що від їхнього аромату паморочиться у голові. В іншому куточку красуються перед дзеркалом сніговики й снігові баби, ховаються під пухнастими ялинами зимові квіти, засріблені хурделицею, та шишки, випотрошені білочками... Ніби ти не посеред міста, а на казковій лісовій галявині. Бо і звірі, і птахи, і квіти – все-все – витвір фантазії Ольги Грицюк та учнів її студії.
Ольга Грицюк, либонь, давно перевершила древньоримську богиню Флору, яка створила перші квіти на землі. Політ фантазії цієї жінки вирвався з меж країн та континентів, пробрався у космос й там черпає життєдайну енергію для нових ідей. Скільки їх? Тисячі, мільйони, мільярди? Мабуть, ліку нема, бо щодень – нові проекти, руки творять інші дива.
– Сьогодення вимагає постійного оновлення і яскравих вражень, – зауважує Ольга Володимирівна, керівник студії “Ole-Art”. – А саме в природі є вже довершений матеріал для творчості. Здається, як можна прикрасити досконале творіння природи? Найперше потрібно вміти побачити даровану нам красу (а це – мистецтво не заплямувати сприйняття) та майстерно підкреслити її особливості. Головне – любити цю справу, мати бажання та наполегливість, бути допитливим та уважним, адже природа дає нам підказки.
Коли в студії вчилися робити із сіна звірів та птахів, довелося звідусіль звозити скошену траву. Мабуть, через руки майстрині та її учнів пройшов не один стіжок. Вплітали у крила різнотрав’я, навіть лікарські рослини – материнку, звіробій, м’яту... А коли взялися готуватися до Новорічних свят, гуртом їздили до лісу заготовляти матеріал для роботи. За місяць “освоїли” цілий бус лісових дарунків – різного галуззя, шишок, моху, лози.
– Бо ж для довершення аури новорічного дива не обов’язково зрізати в лісі дерева, обламувати гілля сосен та ялин, щоб потім прикрасити їх іграшками, – можна зелену красуню зробити власними руками з природного матеріалу, – каже пані Ольга. – Ми вирішили спробувати ліпити скульптури ялин з моху – й вийшло чудово! Наші ялинки живі й дихають природою.
Сніговички – декоративна пластика. В основі цих казкових персонажів синтипон. Декорації ж різноманітні. А снігову бабу пані Оля вирішила “озброїти”... парасолькою. Бо ж зима нинішня зовсім не сніжна, а дощова.
– А свиню ліпити не пробували – талісман на прийдешній рік? – цікавлюся у майстрині.
– Не хочу, – однозначно відповідає Ольга Володимирівна. – Може, із сіна зроблю, але пізніше. В житті й так свинства вистачає.
Працює флористка не сама. Каже, у них тандем з чоловіком. Олег теж натура дуже творча, за спеціальністю коваль. Вона формує напрямок роботи студії, він творить її кістяк.
– Усі найскладніші речі робить Олег – каркаси, просторові конструкції. Без його ідей та золотих рук просто не обійтися, – зізнається пані Ольга. – А ще він мій головний рецензент і критик. Оце щоранку очі відкриваємо, й одразу “працюємо” – те треба привезти, те завезти, у студії того й того не вистачає... Це таке щастя – займатися улюбленою справою!
Наталія КРАВЧУК,
м. Луцьк
Фото з домашнього архіву
| Comments: |
