Пристрасть до орденів та медалей настільки полонила тридцятирічного Олександра, мешканця містечка Ківерці на Волині, що він не зміг втриматися від спокуси ошукати десяток найповажніших людей сусідньої Рівненської області. І насамперед – Героїв соцпраці та кавалерів орденів Леніна.
Метод ошуканства полягав у тому, що Олександр підміняв нагороди – фальшиві на справжні. Починалась кожна така „операція” з ретельної підготовки. У цьому, як зазначив начальник Гощанського РВ УМВС України у Рівненській області Ігор Олексюк, злочинцеві сприяла його професійна підготовка, адже він навчався в університеті за спеціальністю „педагогіка та психологія”. Отже, знав, як знайти психологічний підхід до своїх „жертв” і завоювати їхню довіру. Проводячи тривалий час у бібліотеках, перелистуючи підшивки старих газет та журналів, він віднаходив укази про нагородження, списки нагороджених, біографії лауреатів. Потім дізнавався їхнє місце проживання, інші важливі дані. І якщо орденоносець, нагороджений ще за часів колишнього Радянського Союзу, виявлявся живим-здоровим, навідувався до нього у ролі краєзнавця, співробітника музею, який вивчає історію та організовує виставку про славних земляків-орденоносців.
– Я навіть щиро порадів візиту незнайомця, – зізнається житель села Вовкодави Гощанського району Анатолій Шандрук, – адже увага до „стариків” – це завжди трепетно. Тим паче, що названий краєзнавець не наполягав на тому, щоб забрати нагороди із собою. Він пропонував лише сфотографуватися з ними. Мовляв, таким чином зафіксувати мить історії.
Якраз оця мить фотографування при ефектних спалахах та затемненнях була найбільш сприятливою для підміни справжнього ордена Леніна на підробку, придбану у київських фальшивомонетників. До речі, таких підробок у зловмисника було зо два десятки.
На прощання розчулений господар ще й дякував гостеві за справу, якою той займається. Словом, обоє від зустрічі залишилися задоволеними. І хтозна, чи виявив би знаний у краї чоловік пропажу, якби не пильність дружини. Повернувшись додому, вона запримітила, що ліжко трішки прим’яте. На її запитання господар розповів, що тут сидів поважний гість, розпитував про життя-буття, роздивлявся нагороди. Жінка слухала, переймалася натхненною розповіддю, тим не менше вирішила перевірити наявність чоловікових орденів та медалей. Усі виявилися на місці, ось тільки орден Леніна трішки відрізнявся. Попередній був темним, а цей – набагато світліший. Тож повідомлення у правоохоронні органи не забарилося.
Зрештою, у фактажі правоохоронців було уже декілька подібних злодійських вчинків на території Рівненщини. Особливо у Радивилівському районі. Торік там жертвою підміни нагороди став Герой соцпраці Ананій Іващук із села Дубини. Більше того, Ананій Таламонович з вдячності за турботу подарував „науковому працівникові краєзнавчого музею” ще й унікальну книгу про Героїв України, а відтак, навіть не підозрюючи, дав зловмисникові доволі цінний матеріал для подальших злодіянь.
А наступним ошуканим на території Рівненщини став Герой соцпраці із села Козин Андрій Олієвський. В Андрія Сергійовича злодій поцупив Золоту Зірку, залишивши взамін київський дублікат. Правда, із посвідченням вийшов промах. Підмінити його не було можливості, отож довелося просто вкрасти. Через деякий час пропажу виявила родина поважного трудівника. Вона звернулася із відповідною заявою до міліції. Правоохоронці пообіцяли неодмінно знайти крадія. І хоч обіцянку виконали, та радісна звістка не змогла звеселити орденоносця, бо не так давно він пішов із життя.
Характерно, що спійманий на гарячому злочинець не став заперечувати факти крадіжок. Розповів також, що збував цінні предмети із вмістом золота на чорному ринку за 500-550 доларів, тобто приблизно за таку ж ціну, яку „дають” історико-краєзнавчі музеї. До списку награбованого потрапляли також ордени Червоного Прапора, Червоної Зірки, Жовтневої революції... Вони коштували менше за вищеназвані нагороди, однак також приносили Олександрові вагомий прибуток. Як з’ясувалося, підозрюваний був раніше судимий. Суд присудив йому 6 років за розбій та крадіжки. Правда, за хорошу поведінку Олександра звільнили з в’язниці достроково. Але, видно, тюремна наука не пішла на користь. Чоловіка знову потягнуло на подвиги, несумісні із законом.
А ще Олександрові неабияк хотілося шикарно відсвяткувати своє тридцятиріччя, яке припадало на 14 листопада. Дружині він сказав, щоб про гроші на гостину вона не турбувалася – дістане сам. Тож подався за новою адресою, яка, як з’ясувалося, входила у складений детективами список нових ймовірних відвідин „краєзнавця”. Зустріч вийшла вельми неприємною для афериста. Він відразу зрозумів, що цього разу відкараскатися не вдасться. Тим більше, що у нього виявився доказовий матеріал – сорок фотографій орденоносців, законодавчі документи про присвоєння нагород і, звичайно ж, підробки орденів, медалей, посвідчень.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
Comments: |