«Татусю, в душі я тебе ще люблю, а очі вже ненавидять»
До “Вісника і Ко” звернулася 14-річна дівчинка, яка живе з братом і мамою, з проханням надрукувати її звернення до батька. Можливо, він прочитає цей лист, а може, хтось впізнає його, і таким чином батько дізнається, що твориться в дитячій душі. Бо дочка сама це сказати йому не може.
“Любий тату, ти залишив нас через своїх “друзєй”, гульки і бари. Невже можна проміняти двох чарівних ангеляток на оте? Боюсь, дуже боюсь, що скоро скажу тобі, що ти помер. Що ти зробив з нашої сім’ї?
На класній годині керівничка казала, що чоловік, який збудує дім, посадить дерево, викопає криницю і виростить сина, недарма проживе на землі. Для чого ти живеш, любий тату? Який слід ти залишиш на землі? Тобі вже 40 років, а розум у тебе затьмарений.
Я задумуюсь над тим, чи варто виходити заміж, яка роль чоловіка в сім’ї? По дрова в ліс – мама, по солому – мама, поле переорати – мама, доглянути нас – мама, заступитися за нас – вона. Мама для нас – все. Скільки сліз вона проливає і кожен ранок сушить подушку, бо нібито дуже потіє голова. У неї вже немає сили, здоров’я терпіти все, вона не настільки сильна, як ти думаєш, і мені здається, що скоро зірветься. Тату, скільки ти їй приніс болю, в яку багнюку втоптав її у селі. В нас немає рідні, ми живемо на чужині, і мені легше було б назвати чужу людину батьком. Навіщо ти дав ці два життя? Ми вже стільки пережили, що, мабуть, є дорослі, яким такі страхіття й не снилися.
Думаю, я тебе в душі ще люблю, а очі вже ненавидять. Тату, дорогий, я – дочка, тож, може, не настільки потрібна тобі, ну, а твій син? На кого схожим він виросте, хто йому дасть чоловічу пораду? Поглянь на нашу маму – вона ж красуня, дай висохнути її очам від сліз.
Покайся, тату, візьмися за розум і живи для нас, стань нам другом, якого б ми не боялися, або зникни з нашого життя, щоб ми не дратувалися. Татусю, МИ ПОКИ ЩЕ ТЕБЕ ДУЖЕ ЛЮБИМО, а вирішувати тобі”.
Читачка Таня,
смт Володимирець,
Рівненська область
| Comments: |
