«Озернянський архів» УПА шукали 14 літ
У Видавничому комітеті при університеті у Торонто надруковано першу книжку 43-го тому „Літопису УПА”, яка базується на унікальних документах із так званого „Озернянського архіву” – фонду вояків УПА, що діяли на Тернопільщині у 1946-1949 роках.
„Озернянський архів” викопали 11 травня 2004 року на подвір’ї Софрона Кутного, жителя села Озерної, що у Зборівському районі Тернопільщини. Кутний у роки Другої світової війни допомагав учасникам руху опору, і саме йому повстанці на початку 50-х років минулого століття довірили сховати поміщений у бідон скарб – майже три тисячі машинописних аркушів паперу з подробицями діяльності УПА. У документах – інформація про бої повстанців, їхні листівки і газети, повідомлення зв’язкових, прізвища загиблих. Із приходом Незалежності Софрон Кутний, як і заповідали „лісові брати”, вирішив дістати архів і зробити його надбанням гласності, але знайти бідон було непросто: за півстоліття він просів у землю, а молитовник із точними даними про його місцезнаходження... випадково поклали у труну із померлою родичкою Кутних. На бідон натрапили аж по 14 роках пошуків, і у вересні 2004-го передали його вміст у Тернопільський обласний архів.
На відміну від усіх інших фондів УПА, він ніколи не потрапляв до рук співробітників радянських спецслужб і тому не зазнав вилучень, переформувань і стороннього втручання у склад та зміст документів. Цінні записи встиг скопіювати депутат Верховної Ради 2-го скликання Андрій Зарудний, і невдовзі копії опинилися у Видавничому комітеті „Літопису УПА” у Торонто. Недавно був надрукований тираж першої книжки, а загалом їх має вийти три. Найсуперечливішим моментом видання Богдан Хаварівський вважає оприлюднені канадцями прізвища зрадників і описи їхніх допитів дізнавачами Служби безпеки УПА. Оскільки за кордоном сповідують безцензурний принцип публікації історичних документів. Ми ж дотримуємося чинного українського законодавства, яке захищає право громадян на збереження у таємниці інформації про особу і обмежує доступ до певних відомостей 75-річним терміном.
Пан Хаварівський вважає, що до гіркої правди, яку містить „Озернянський архів”, громадськість ще не готова. Адже ця правда може „вбити” родичів і нащадків людей, чиї вчинки диктували складні повоєнні умови.
— Читаєш, як одна жінка віддавалася тричі за ніч енкаведисту, і стає не по собі від цих подробиць, — каже Богдан Хаварівський. — Хтось зраджував через страх втратити дітей, хтось любив гроші... Страшно подумати, з якими почуттями читатимуть відверті свідчення повстанців діти і внуки тих осіб.
Перша частина „Озернянського архіву” вийшла накладом 2000 примірників, п’ятсот із яких будуть розповсюджені на Тернопільщині.
Євгенія ЛІЩУК,
Тернопільська область
P.S. Софрон Кутний не дожив два тижні до моменту передачі документів УПА Тернопільському архіву.
| Comments: |
