Шафета з нами і сьогодні
Про публіцистичний хист, редакторську сміливість Заслуженого журналіста України Полікарпа Шафети, вміння добирати і виховувати журналістські кадри добре відомо багаторічним читачам газети “Волинь” і тим, хто мав щастя спілкуватися і працювати з ним. З-під його пера вийшло у світ чимало художньо-документальних книг і нарисів, сотні статей. Його вагоме полум’яне слово часто звучало у ефірі Волинського обласного та Українського радіо.
Він постійно турбувався про професійний ріст журналістів: це відвідування курсів та семінарів, організація творчих рейдів на актуальні теми з польськими та білоруськими колегами, спільні “летючки” працівників періодичних видань обласного центру, зустрічі в прес-клубі газети “Волинь” з відомими людьми – гостями нашого краю.
Полікарп Гервасійович по достоїнству оцінював висхідну траєкторію художнього пошуку своїх колег. Так з його подачі пленуми обласної організації нашої Спілки рекомендували кандидатури Федора Самчука, Святослава Крещука, Анастасії Філатенко, Степана Сачука, Миколи Вельми на присвоєння їм звання заслуженого журналіста України. І бачимо, як вони своєю творчістю, принциповою позицією виправдовують ці нагороди. Їхні матеріали завжди на слуху.
Сьогодні хочу добрим словом згадати чуйне ставлення Полікарпа Шафети до житейських і побутових проблем працівників не лише своєї редакції, а й інших видань. У 70-х роках минулого століття в обласну та ра-йонні газети і до нас, на радіо, після закінчення Київського та Львівського університетів прийшло чимало випускників факультету журналістики. Всі вони були на перших порах влаштовані у гуртожитки, а через 2-3 роки вже отримували квартири. Бо це важливе питання наш старший товариш постійно тримав на контролі як член бюро обкому партії та незмінний голова облорганізації НСЖУ. Допоміг він і моїй сім’ї, коли важко захворіла донька і конче потрібно було створити належні умови для її побуту і лікування.
Спілка тоді мала певні кошти і могла надати фінансову допомогу на перший внесок у кооперативне будівництво житла, виділяла путівки у галузеві санаторії та будинки відпочинку. І як тут не згадати туристичну поїздку чималої групи журналістів Волині в 1990 році у Фінляндію. Цей тур для нас “вибив” у Москві саме Полікарп. “Відвідини цієї країни привідкриють для Вас капіталістичний світ, де є чимало позитивного, – сказав під час інструктивної бесіди. – Я був там, і досі про це згадую”.
Згодом з його ініціативи було прийнято рішення про оплату з фондів Спілки вартості цих дорогих путівок, як винагороду за журналістські недоспані ночі, постійні стреси і скромні зарплати.
…І ось минуло вже десять літ, як світла душа Полікарпа Гервасійовича відлетіла у вічність. Як і заповів, його похоронили на цвинтарі рідного села Дубова, що у Ковельському районі. З пагорбка видно поля, які він сходив хлопчиною.
Думаю, що він з нами й сьогодні. Радіє за наші успіхи і вболіває за всі суспільні негаразди, які переживає нині Україна. Адже до становлення незалежності якої доклав стільки зусиль.
Василь ФЕДЧУК,
член правління обласної організації НСЖУ, головний редактор Волинського радіо
| Comments: |
