Всі дороги ведуть до Хмельницького – на ринок
Мабуть, немає в Україні такого куточка, де б не знали про місто Хмельницький. Відомо про нього у Херсоні і Дніпропетровську, у Львові і на Волині, не забувають сюди дорогу сусіди-білоруси, навідуються в місто жителі Росії, Польщі, Туреччини. Здебільшого з однією метою – щось “купити-продати”. Адже саме в цьому історично багатому місті розміщений один з найбільших в Україні речових ринків. Точніше, їх тут… аж 42(!).
Ще у ХV столітті тут перетиналися торговельні шляхи
Поблизу луцького рагсу увечері збираються люди. В руках – великі торби, теплі речі. Хтось тримає маленькі подушечки, інші – пледи. Адже попереду ніч, п’ять-шість годин їзди у не дуже зручному автобусі. Дуже хочеться спати. “Але воно, оте безсоння, того варте, – кажуть лучани, – бо, скупившись на базарі в Хмельницькому на кілька тисяч гривень, зекономиш майже половину”. Коли вся компанія в зборі, автобус вирушає в дорогу. Кожен закутується у щось тепленьке і дрімає. Звичні до поїздок пасажири зразу ж засинають, “новачки” слухають хропіння того, хто поруч. Дорогою інколи трапляються машини – глуха ж ніч. Та чим ближче до Хмельницького (а зазвичай автобуси з покупцями приїжджають сюди о четвертій годині ранку), тим більше транспорту. Навіть той, хто завітав уперше, легко знайде дорогу до хмельницького базару, “сівши на хвіст” якомусь автобусу чи бусу.
– А чому саме в Хмельницькому такий ринок?
– Так склалося історично… – в один голос запевняють корінні жителі.
Сьогоднішній Хмельницький свій родовід веде від села Плоскирів, яке виникло там, де річка Плоска впадає в Південний Буг. Документ, у якому вперше згадується Плоскирів, віднайшов і опублікував у 1894 році видатний український історик Михайло Грушевський. Це – подимний реєстр Подільського воєводства 1493 року, укладений за часів польського короля Яна Ольбрахта. Саме в цьому документі зазначається, що тоді в Плоскирові нараховувалося… сім димів (згодом місто стали називати Проскурів). Через географічне місцерозташування та природні ресурси цей край завжди приваблював іноземців, зокрема турків, німців, угорців, поляків, литовців, австрійців, шведів, ро-сіян. У свій час місто потерпало від татарських навал. У 1653 році тут проходили війська під проводом Богдана Хмельницького. Війни зробили свою справу, і містечко у 1661 році було зруйноване. А вже у 1822 році старий Проскурів зруйнувала інша біда – страшна пожежа. Імператор Олександр I затверджує новий план забудови міста. І край знову живе, торгує зерном, а натомість завозить сюди сіль, розвиваються різні ремесла. У 1846 році на цій землі побував Тарас Шевченко, роблячи свої замальовки.
Завод імені Горбачова
Сьогодні Хмельницька область розташована на межі двох регіонів – Правобережжя та Західної України. Вона межує з Вінницькою, Житомирською, Рівненською, Терно-пільською та Чернівецькою областями. Саме ж місто називають воротами між Сходом і Заходом, тому що воно легкодоступне і з міст СНД, і зі Східної Європи. А обласний центр має не тільки зручні залізничні зв’язки з Москвою, Прагою, Братиславою, Варшавою, Будапештом та Бєлградом, а ще й свій аеропорт.
На Хмельницьку область перейменована у січні 1954 року з Кам’янець-Подільської, а місто Проскурів стало називатися Хмельницьким на честь Богдана Хмельницького. І сьогодні область вже посідає 12 місце серед областей України за чисельністю населення, шосте – за запасами водних ресурсів, та третє – за розмаїтістю рослинного світу після Криму і Карпат. Хмельниччани гордяться природною екзотикою регіону: карстовою печерою “Атлантида”, курортом “Сатанів”, що розташований серед гір Медобори, чудовим озером біля Ізяслава, каньйонами Дністра та найбільшим в Україні і Європі національним природним парком “Подільські Товтри”.
Хоча до Хмельницького не всі їдуть відпочивати. Окремі гості навіть не бачать тої краси, бо думка про хліб насущний, звісно, перемагає.
Минулого року зовнішньоторговельні операції область здійснювала з партнерами із 92 країн світу. Основні обсяги експорту були направлені переважно в Росію, Німеччину, Молдову, Польщу, Італію. А це – механічне та електрообладнання, вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла, полімерні матеріали, пластмаса та каучук, деревина. Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку області станом на 1 січня цього року становив 77,3 млн доларів. Інвестиції надійшли з 26 країн світу.
Оборот роздрібної торгівлі, до якого включено роздрібний товарообіг підприємств роздрібної торгівлі, розрахункові дані щодо обсягів продажу товарів на ринках та підприємцями, за 2005 рік становив 4128,7 млн гривень. У структурі обороту роздрібної торгівлі на організовані та неформальні ринки припадало 42,7 відсотка.
А, наприклад, надходження доходів загального фонду міського бюджету за 9 місяців цього року становили 146 млн 19,1 тисячі гривень. Надходження місцевих податків і зборів за січень-вересень склали 16 млн 569,9 тисячі гривень, де 90,6 відсотка (15 млн 16 тисяч гривень) належить ринковому збору.
Хоча хто приїжджав у Хмельницький вперше і цілий день побродив по різних базарчиках (при цьому не раз заблукавши у пошуках свого автобуса чи буса), не перестає дивуватися: це ж скільки грошей тут обертається… Мільйони!
– Всього у Хмельницькому нараховується 42 ринки, – сказала Валентина Москалюк, начальник управління торгівлі департаменту економіки міської ради. – Вони займають 24 гектари землі. Офіційно на ринках працює 30 тисяч населення. У загальному фонді бюджету ринковий збір становить більше 11 відсотків. Завдяки цьому місто омолоджується, благоустроюється, виростають нові будинки та соціально-культурні заклади.
Товар на хмельницькі ринки привозять з Польщі, Туреччини, Індії, Китаю, Росії, Арабських Еміратів. Як зазначила Валентина Іванівна, оптовий речовий ринок у Хмельницькому вважається найдешевшим в Україні і розрахований на різні верстви населення. Самі хмельниччани між собою називають його… заводом імені Горбачова.
Марія ДУБУК,
Хмельницька область
| Comments: |
