Волинська правда чи волинська брехня?
Відомо, що в Інтернеті тепер багато про що можна прочитати. Тут знайдете правдиву інформацію, а нерідко і бридку брехню. Читаю якось в Інтернеті, що з’явилося на світ божий перше Волинське Інтернет-видання “Волинська правда”. Зрадів, бо, думаю, тепер і про наш край знатимуть у різних куточках України. Насамперед відкриваю рубрику “Візитка Волині”. Зацікавився, що ж пишуть працівники цього видання про волинські ЗМІ. І остовпів. Виявляється, допущена груба помилка у назві газети, бо у ній не правда, а брехня. Мало того, що “батьки” Інтернет-видання не вміють рахувати до 20. Наприклад, газета “Вісник і К0” виходить не на 16 сторінках, а на 20 (і то вже півтора року). До того ж, вони ще й читати не вміють, пруть на видання “дезу”, а точніше – вішають брехливі ярлики. Виявляється, “Вісник і Ко”… “смакує” любовні пригоди з кримінальним відтінком”. А що, хіба в газеті не висвітлюються інші питання, як, скажімо, проблеми сільського господарства, економіки, політики, духовності, темні плями в нашій історії? Чи не “Вісник і Ко” першим, ще перед виборами Президента України, коли інші вичікували: а що ж буде далі і куди вітер повіє, заявив: вставай народе з колін? А чи не “Вісник” займається благодійністю, допомагаючи багатодітним родинам, сиротам, організовуючи різні акції? І проблем, і аналітики у нас вистачає. А скільки листів читачів друкує газета на своїх сторінках! Якщо ж є зв’язок з людьми, значить її люблять, про що і свідчить майже стотисячний тираж видання. А це є найкраща оцінка. Безперечно, друкуємо в газеті й любовні історії. А скажіть, де їх немає? Навіть в “універсальних” виданнях пишуть про кохання і про той же кримінал, у дечому копіюючи саме “Вісник і Ко”. Тож, мабуть, перш ніж вішати ярлики комусь, треба подивитися на себе, чого утнув у житті. Вважаю, було б доречніше описати досягнення “суперпопулярного” видання “Надійна зміна”, у якому читачі “душі не чаяли”, або розповісти про діяльність одного “великого” публіциста, котрому у свій час дав копняка “Луцький замок”. Інтернетні моськи знають, про що йдеться.
Розумію, що своєю реплікою тільки додаю популярності амбіційним лепетунам і “ярликовішаканам”, бо завдяки нашій газеті про них дізнаються сотні тисяч людей, а не п’ять з половиною Інтернет-любителів. З іншого ж боку, промовчати, значить, погодитися з усяким дзявкотінням.
Трохим КРИМІНАЛОЛЮБ
| Comments: |
