Трактори у Несвічі їздять на… олії,
Коли в державі ще тільки-но заговорили про енергозбереження, у СГПП “Несвіч”, що у Луцькому районі на Волині, над цією проблемою працюють вже три роки.
Акцент у рослинництві в останні роки зроблено на високоврожайних та найбільш прибуткових сортах сільськогосподарських культур – ріпаку, сої, соняшнику.
– За цими культурами – перспектива, вони є джерелом енергії, – каже директор підприємства Володимир Костянтинович Кучера. – Ми вже три роки займаємося додатковими видами палива, раніше сіяли здебільшого зернові.
– А чому взялися за культури, які, здавалося б, не притаманні нашій області?
– За останні десятиріччя ріпак зміцнив свої конкурентні позиції на світовому ринку олійних культур. Ринок ріпакової олії для харчових цілей в основному насичений, на відміну від ринку технічної ріпакової олії, який має великі можливості. З кожним роком традиційне дизельне паливо стає все дорожчим через стрімке зменшення запасів нафти у надрах землі. Наприклад, дизпаливо коштує чотири гривні десять копійок, а собівартість одного літра ріпакової олії становить дві гривні двадцять копійок.
СГПП “Несвіч” – єдине в області господарство, яке переробляє ріпак, соняшник та сою. Для цього закупили сучасне обладнання з переробки цих олійних культур – для виробництва олії та макухи. Щоб мати високі врожаї, Володимир Кучера насамперед звертає увагу на насіння.
– Закупляю його за кордоном. Хоч воно й дорого коштує, але себе виправдовує. Постійно цікавлюся новинками. Ріпакове та соєве насіння – економічно ефективне. Для прикладу наведу такі цифри. Наше підприємство використовує близько трьохсот тисяч літрів дизельного пального в рік, а якщо цю кількість помножити на 4,1 гривні, то виходить, що витрачаємо більше одного мільйона гривень. Однак ми маємо своє ріпакове та соєве пальне. Їздять на ньому трактори з низькообертовими двигунами. Використовуючи біодизель, ми економимо близько 600 тисяч гривень. А це стільки ж, скільки отримуємо за половину проданого молока.
Цього року врожайність гібридів ріпаку становила 34 центнери з гектара, а різних сортів – 25, сої – 25, соняшника – 23. Хоча при бажанні можна досягти і 45 центнерів по ріпаку, переконаний керівник. Всього під олійні культури на підприємстві було виділено майже 281 га.
– Соєвий шрот використовуємо в раціоні свиней, а соняшникову і ріпакову макуху – для годівлі корів, – каже Володимир Кучера. – Біопаливо не є абсолютно екологічно чистим, однак, порівняно з нафтою, воно набагато чистіше. В разі потрапляння в грунт або у воду біопаливо протягом 25-30 днів практично повністю розпадається і не завдає екологічної шкоди, тоді як один кілограм мінеральних нафтопродуктів може забруднити тисячі літрів води, знищуючи в ній всю флору і фауну. Біопаливо можна використовувати у звичайних дизельних двигунах без їх переобладнання.
В інших країнах господарям доплачують за те, що вони висівають ріпакові культури, на яких бджоли збирають мед. Ми поки що про це тільки мріємо.
Акцент у рослинництві в останні роки зроблено на високоврожайних та найбільш прибуткових сортах сільськогосподарських культур – ріпаку, сої, соняшнику.
– За цими культурами – перспектива, вони є джерелом енергії, – каже директор підприємства Володимир Костянтинович Кучера. – Ми вже три роки займаємося додатковими видами палива, раніше сіяли здебільшого зернові.
– А чому взялися за культури, які, здавалося б, не притаманні нашій області?
– За останні десятиріччя ріпак зміцнив свої конкурентні позиції на світовому ринку олійних культур. Ринок ріпакової олії для харчових цілей в основному насичений, на відміну від ринку технічної ріпакової олії, який має великі можливості. З кожним роком традиційне дизельне паливо стає все дорожчим через стрімке зменшення запасів нафти у надрах землі. Наприклад, дизпаливо коштує чотири гривні десять копійок, а собівартість одного літра ріпакової олії становить дві гривні двадцять копійок.
СГПП “Несвіч” – єдине в області господарство, яке переробляє ріпак, соняшник та сою. Для цього закупили сучасне обладнання з переробки цих олійних культур – для виробництва олії та макухи. Щоб мати високі врожаї, Володимир Кучера насамперед звертає увагу на насіння.
– Закупляю його за кордоном. Хоч воно й дорого коштує, але себе виправдовує. Постійно цікавлюся новинками. Ріпакове та соєве насіння – економічно ефективне. Для прикладу наведу такі цифри. Наше підприємство використовує близько трьохсот тисяч літрів дизельного пального в рік, а якщо цю кількість помножити на 4,1 гривні, то виходить, що витрачаємо більше одного мільйона гривень. Однак ми маємо своє ріпакове та соєве пальне. Їздять на ньому трактори з низькообертовими двигунами. Використовуючи біодизель, ми економимо близько 600 тисяч гривень. А це стільки ж, скільки отримуємо за половину проданого молока.
Цього року врожайність гібридів ріпаку становила 34 центнери з гектара, а різних сортів – 25, сої – 25, соняшника – 23. Хоча при бажанні можна досягти і 45 центнерів по ріпаку, переконаний керівник. Всього під олійні культури на підприємстві було виділено майже 281 га.
– Соєвий шрот використовуємо в раціоні свиней, а соняшникову і ріпакову макуху – для годівлі корів, – каже Володимир Кучера. – Біопаливо не є абсолютно екологічно чистим, однак, порівняно з нафтою, воно набагато чистіше. В разі потрапляння в грунт або у воду біопаливо протягом 25-30 днів практично повністю розпадається і не завдає екологічної шкоди, тоді як один кілограм мінеральних нафтопродуктів може забруднити тисячі літрів води, знищуючи в ній всю флору і фауну. Біопаливо можна використовувати у звичайних дизельних двигунах без їх переобладнання.
В інших країнах господарям доплачують за те, що вони висівають ріпакові культури, на яких бджоли збирають мед. Ми поки що про це тільки мріємо.
Наш кор.
| Comments: |
