Із могильника дістали… знахарку?

Як з’ясувалося, подібні поховання і раніше зустрічалися  на теренах села. У 70-х роках тут викопали щось подібне – скелет та горщик біля нього. Правда, тоді до археологів ніхто не звернувся, в результаті чого цікавинка так і залишилася нерозгаданою. А ось нині знахідка  стала унікальним предметом для дослідів. Характерно, що, окрім науковців, до цієї надцікавої справи долучився також місцевий палкий шанувальник минувшини Іван Нагула. Зрештою, саме він знайшов вищезгаданого горщика. А ще – кістяну  брошку, частину мідної сережки та декілька круглячків від намиста. Коли я завітав до оселі  Івана Нагули, то застав господаря за незвичною для селянина дослідницькою роботою: привільненець сидів, обклавшись „горою” книг, з яких черпав інформацію про давні минулі традиційні обряди. З усього Іван запропонував найбільше поцікавитися пожовтілим альбомом, де йшлося про індоєвропейські поховання. І там, дійсно, неодноразово зустрічається співзвучний з привільненським інформаційний фактаж: за головою покійника ставили горщика. В основному це робили з шаманами та знахарями. А у згадану посудину що тільки не клали: їжу, предмети домашнього ужитку. І навіть (прости, Господи) худоб’ячі  нутрощі від заклинань. Отож, судячи з усього, як стверджує Нагула, у  Привільному з-посеред інших поховано знахаря. Точніше, знахарку, адже біля черепа – кістяні та мідні жіночі прикраси...
На  підтвердження містичності поховання житель Привільного додає ще один незвичний факт. Річ у тім, що  древню могилу розрили приблизно метрів шість від траси  із Дубна на Рівне. І якраз на цій трасовій стометрівці найчастіше трапляються дорожні пригоди. Недавно, приміром, тут загинув від удару автомобіля військовий капітан. Як сумна згадка про це – придорожній хрестик з вінком. А ще раніше  під колеса авто потрапила місцева дівчина...

Цікавою щодо привільненської знахідки є також думка директора Рівненської філії Охоронної археологічної служби України, кандидата історичних наук Богдана Прищепи:
– З усіх знайдених предметів мене найбільше зацікавив  керамічний виріб.  Він має трохи дивну форму. Загалом горщик належить до так званої шнурової кераміки (при виготовленні таких виробів  використовували шнури). Йому приблизно три з половиною тисячі років. А унікальність цієї знахідки у тому, що вона підтверджує гіпотезу про міграцію  на територію Волині після занепаду трипільської культури племен степовиків. Сучасні дослідники вважають,  що це були північні індоєвропейці. Відповідно, індоєвропейці  принесли на землі південно-східної Польщі, до яких належала і Волинь, також чимало традиційних поховальних моментів. Зокрема, почали з’являтися кургани. А ще степовики клали небіжчика у скорченому вигляді, посипали його вохрою. Що стосується безпосередньо привільненського могильника, то у ньому, дійсно, поховано жінку. Причому, небіжчиця була доволі похилого віку, зуби в неї майже стерлися. А подальші археологічні розкопки, якщо вони будуть проведені, безперечно, додадуть   до усього виявленого ще більше цікавої інформації.
Що нового надалі видасть привільненська земля на-гора, засвідчить час. А  тим часом перипетії  довкола найсвіжішої знахідки у цьому селі не припиняються. Річ у тім, що після відвідин тутешнього місця археологами вночі хтось продовжив їхню роботу… Кажуть: це якісь заїжджі  мародери. Вони викопали цілу траншею. Мабуть, у пошуках коштовностей. За чутками, на жаль чи, може, на щастя, нічого  не знайшли. Хоча, зрештою,  хто у цьому зізнається...