Невже сто літ будуть будувати школу у Баєві під Луцьком?
Останньою краплею, що спонукала батьків бити в усі дзвони, була новина: обіцяних вісімсот тисяч гривень для продовження робіт на довгобуді не дають. І вони написали до редакції листа: “…Вкотре звертаємось в різні інстанції (уже понад 15 років!) з проханням допомогти і посприяти у завершенні будівництва школи. На даний момент вона знаходиться у приміщенні дитячого садочка, у ній навчається до 160 дітей.”
Тріщить дім, як дідова рукавичка
Ситуація справді невтішна. Щойно переступила поріг першого поверху садочка (а другий займає школа), як від несподіванки ахнула. Тріщина, точніше добряча щілюга, простяглася по фронтальній стіні, за якою невдовзі жити 25 діткам різновікової групи. Представник райсанепідемстанції Володимир Барабаш, оглядаючи днями приміщення, категорично зажадав, щоб перемурували аварійну стіну. Але де гарантія, що не сідатиме далі праве крило, коли садочок споруджений на насипному грунті? Щоб зарадити осіданню фундаменту від затяжних дощів, зробили з цього боку нову обмостку. Але “відкроївся” цоколь з інших боків. Завідувачка садочка Мирослава Єфімчук розповідає, що тільки торік робили капітальний ремонт, а тепер в аварійному порядку підмурують стіну. Вона сподівається, що, може, вдасться за тиждень-два впоратися. От тільки як відкрити ще одну групу? Адже немає відбою від батьків. Єдина, різновікова, переповнена майже вдвічі. Санстанція попередила, що є підстави для штрафних санкцій. Адже порушені нормативи, згідно з якими наповнюваність у таких групах не може перевищувати п’ятнадцяти дітей.
Батьки насідають, і кількість заяв взяти дітей у садок росте.
Батьки насідають, і кількість заяв взяти дітей у садок росте.
Без комп’ютерного класу
Батьки запитують: чому їхні діти позбавлені нормальних умов навчання? Чому змушені занехаювати у зародку свої здібності, а не розвивати? Адже тільки сильні волею і здорові діти можуть по осінній негоді і зимовій стужі добиратися до Луцька на заняття улюбленого гуртка чи секції. Якби не вистачило настирливості нинішньому семикласнику Миколі Душаку, який з третього класу їздить на заняття радіоелектронного гуртка у Луцький палац школяра, то не здобув би диплом на Всеукраїнських змаганнях. Чимало дітей, щоб освоювати комп’ютер, теж доїжджають до обласного центру. У Баєві ж немає жодного комп’ютерного класу.
Третьокласники (18 дітей), наприклад, сидять у конурці шістнадцять метрів квадратних, а перша парта менш ніж за півтора метра від дошки. Звичайно, це поза всякими санітарно-гігієнічними нормами.
То як же зрушити той довгобуд з місця, щоб баївці не були у пасинках?
Стурбований ситуацією і начальник обласного управління освіти Михайло Попович:
– У зв’язку з тим, що об’єкт має низький процент готовності (норма 70 відсотків), нам відмовили у виділенні цих коштів.
Вихід один: щоб і в наступному році баївці не опинилися “в прольоті”, їм треба запозичувати досвід у колег з Боголюбівської школи. Тобто розбити будівництво на поетапну здачу, в три прийоми, пускових об’єктів. Тоді і суми виглядатимуть не такими великими…
Мирослава МАНЕЛЮК,
Волинська область
Третьокласники (18 дітей), наприклад, сидять у конурці шістнадцять метрів квадратних, а перша парта менш ніж за півтора метра від дошки. Звичайно, це поза всякими санітарно-гігієнічними нормами.
То як же зрушити той довгобуд з місця, щоб баївці не були у пасинках?
Стурбований ситуацією і начальник обласного управління освіти Михайло Попович:
– У зв’язку з тим, що об’єкт має низький процент готовності (норма 70 відсотків), нам відмовили у виділенні цих коштів.
Вихід один: щоб і в наступному році баївці не опинилися “в прольоті”, їм треба запозичувати досвід у колег з Боголюбівської школи. Тобто розбити будівництво на поетапну здачу, в три прийоми, пускових об’єктів. Тоді і суми виглядатимуть не такими великими…
Мирослава МАНЕЛЮК,
Волинська область
| Comments: |
