«Модно одягнена людина впевнена у собі», –

Два дні гуляло давнє місто Володимир-Волинський свій день народження з концертами, виставками робіт народних умільців, ярмарками, дитячими атракціонами, дискотеками та фестивалями. І справжньою родзинкою став показ моделей молодіжного одягу літнього сезону від модельєра-початківця Каті Олексюк. Хто ж вона, ця дівчина? Просто володимирська юнка, яка виросла у робітничому селищі цукровиків, колишня випускниця середньої школи №5 обрала собі життєвим кредом слова древнього філософа Сенеки: “Хочеш жити для себе – живи для інших”.

У цих словах її сутність і мета життя – служити людям. Дівчина хоче зробити усіх модними, тож вибудувала у цьому плані такий стратегічний ланцюжок: “Модно одягнена людина впевнена у собі. Впевнена у собі людина може себе реалізувати. Людина, яка себе реалізувала, щаслива”. Її переповнюють думки, ідеї, емоції. Вони і вихлюпнулись назовні, коли після демонстрації по-дитячому розплакалася. А може, далося взнаки попереднє надмірне навантаження. Бо ж на цих п’ять підготовчих місяців їхня малогабаритна квартира перетворилася на швейну майстерню. І в ролі цілого робітничого колективу: художника-модельєра, закрійника, постачальника, швачки, виступала ця тендітна дівчинка.
У неї стільки енергії та азарту, що їй можна по-доброму позаздрити. Звідкіля усе це? Мабуть, все-таки від батьків. Тато у неї майстер – золоті руки, а про маму Ганну Антонівну – непересічну особистість – взагалі треба вести окрему розмову, бо саме вона – найперша помічниця, порадниця і критик доньчиної творчості. Адже, здобувши технічну освіту, згодом заради виживання сім’ї перекваліфікувалася на швачку-самоучку та ще й доньок зохопила цим заняттям.
Школяркою Катруся мала масу захоплень: туризм, танці, баскетбол, малювання. А закінчивши на відмінно дев’ять класів, продовжила освіту у Луцькому вищому технічному училищі №2. Можливо, і стала б художником-оформлювачем, але, як сама зізнається, її переповнювали ідеї та фантазії на теми людської краси. Закінчивши курси кравців при Володимир-Волинському вищому училищі №23, підготувала на дипломний захист 15 моделей і тепер винесла свою колекцію на суд глядача. Наважилася, бо її підтримали солідні люди з міської ради та райдержадміністрації і, зокрема, мер Петро Саганюк.
Допомогли зробити демонстрацію яскравою міські красуні: княжні “Володимира-2006” Анастасія Азанова, “Володимира-2005” Наталія Поліщук, “Володимира-2003” Олена Вегера та просто міські вродливі дівчата і юнаки Руслан Бізунов та Андрій Цьовх. Також вдячна за успішне модельне шоу своїм викладачам і майстрам, луцькому дизайнеру Людмилі Банниковій та директору агенції “Грація” Володимиру Русінову.
Загальне враження від колекції: мінімум тканини і максимум фурнітури. Виявляється, фантазія художника може поєднати камуфляжну тканину з червоним мереживом, і завдяки відповідним деталям це дивиться супер. А суперових знахідок у Катрусиних моделях чимало. На демонстрації подумалося: одяг для молодих повинні створювати саме молоді люди, сміливі і не скуті умовностями.
Знайомі дівчину переконують, що їй варто здобувати вищу освіту у галузі моделювання одягу. Але без грошей нині на престижну спеціальність у вуз і не рипайся. Якби ж то знайшлася прогресивна фірма, яка дала б цьому безробітному таланту вітрила, тобто роботу за покликанням, бо починати власну справу у 19 літ, не маючи стартового капіталу, – це утопія.

Тереза БЛИЗНЮК,
Волинська область