П’ятилітній Богданко витягнув з колодязя сусідського хлопчика

Того дня зранку не стало води – прорвало водопровід. На виклик прибула ремонтна бригада і, попрацювавши довший час, таки усунула несправність. Проте, від’їжджаючи, майстри після себе забули не те що закрити яму, наповнену доверху водою, а бодай обгородити небезпечне місце. А сюди вмить, як мухи на мед, злетілася з навколишіх будинків цікава дітвора. Спочатку зазирали у колодязь, а потім взялися через нього... стрибати.
Хто подав таку ідею, тепер не допитаєшся. Але коли старші дітлахи могли заввиграшки перескочити яму, то маленькому Сашку, якому тільки-но виповнилося три рочки, таке було не під силу. Він заздрісно поглядав на доросліших сусідів, а тоді й собі ступив крок до ями, щоб хоч зазирнути у воду.
За мить дитя булькнуло в колодязь. Розгублені хлопчаки побігли по домівках кликати на допомогу батьків, і тільки Богданчик кинувся на порятунок другові. Не вагаючись, він простягнув Сашку, який вже добряче наковтався води і тонув, свою ручку. Але тут трапилося неочікуване – ніжки рятівника послизнулися на мокрій землі, і він... полетів донизу. На щастя, від найстрашнішого врятувала дошка, що була збоку. Богданчик зачепився за неї, тому й не впав у воду. Тоді зручно вмостився біля ями і таки вхопив Сашка за ручку й витягнув  на поверхню!
– Ми щойно пообідали, коли бачимо – біжить старший внук Діма і кричить: “Саша у воду впав”, – пригадує той день бабуся Людмила Буньо. – Син побіг туди, а мені аж руки-ноги відібрало з переляку. Дивлюся, вже несе малого – той весь мокрий, з кросівок ллється вода, а сам зелений-зелений. Стали переодягати, а тоді син як налетить з гарячки на онука, давай його сварити. Мусила Сашка боронити, бо ж він й так перелякався. Ми всі доброго шоку дістали.
Про героїчний вчинок свого найстаршого сина мама Тетяна Іллюк дізналася аж увечері, коли пішла забирати його з вулиці додому.
– Веду Богданчика за руку, а мене перепиняє дідусь Сашка й каже, що мій хлопець заробив морозиво й шоколадку, бо врятував життя їхньому онукові, – розповідає Тетяна Дмитрівна. – А потім батьки Сашка принесли нам коробку цукерок. То вже зараз усвідомлюєш, що через ту злощасну яму могло обірватися відразу два життя.
А вже за тиждень маленький герой відзначив своє п’ятиліття. Батьки гордяться своїм сином, запевняють, що він хоч і пустун, але дуже відповідальний, із задоволенням допомагає няньчити менших братика та сестричку, щось садити на грядках, поливати зелень, квіти. Але про свій вчинок не думає як про щось надзвичайне, бо хіба міг покинути друга, який тонув?
До слова, глибина у тому колодязі сягала майже двох метрів. Коли про НП повідомили у відповідні служби, біля ями знову з’явилася ремонтна бригада – вирила величезний котлован, через який вже не перестрибнеш...