Нобелівськими лауреатами стають на… рівненщині

Озеро Нобель, що розташоване в Зарічненському районі Рівненщини, знаходиться у центрі Поліської низовини і за формою, розташуванням та призначенням нагадує серце. Півострів, що більш як на кілометр вдається в озеро, є не що інше, як село Нобель. Тут знайдено людське поселення доби мезоліту, якому близько 3000 років. А на першу літописну згадку про цю місцевість дослідники натрапили в Іпатіївському літописі аж під 1158 роком. Тоді місто Небель було одним з головних стратегічних і торгових поселень Полісся, своєрідним північним форпостом Київської Русі, а пізніше і Волинсько-Галицької держави. Цьому сприяло вдале розташування городища на річці Прип’ять, яка в ті часи була своєрідною міжнародною магістраллю, що зв’язувала між собою землі Забужжя, Волині з Наддніпрянщиною. У 1262 році на скованій кригою поверхні озера Нобель відбулася запекла битва між військами волинсько-галицького князя Василька Романовича і литовськими племенами ятвягів під керівництвом князя Мендовга, які на деякий час заволоділи містечком Нобель. Перемога, отримана Волинсько-Галицьким князівством, була дуже важливою для зміцнення його північних рубежів. Проте через деякий час Пінське князівство, до складу якого входив і Нобель, все ж опиняється під литовським впливом і лишається одним з найважливіших поселень над Прип’яттю аж до ХVІІ століття, коли місто дощенту знищили татари. Після цієї трагічної сторінки поселення на мальовничому півострові посеред озера поступово відновилося, але вже більше не стало містом. У ХІХ столітті ним володіли російські генерали і поміщики. У ХХ столітті, під час Першої і Другої світових воєн, води озера Нобель набули червоного відтінку: тут двічі проходила лінія фронту. Після закінчення Другої світової війни село Нобель, що опинилось тепер у глухому поліському районі, за 30 кілометрів від райцентру Зарічне, без доріг і благ цивілізації, поступово занепадає. Якщо у другій половині ХІХ століття тут нараховувалося 1030 жителів, то через 100 років вже 508, а зараз – і ще менше.

…Багато води утекло з Прип’яті через Нобель у Дніпро. Нобельці, як і століття тому, займалися переважно рибальством, виготовляли човни та порпалися на злиденних піщаних городах. Невмолимий плин часу майже стер з пам’яті поліщуків славетне минуле свого села, про яке тепер пам’ятають лише кілька старожилів і краєзнавців-любителів. Навіть давня назва поселення Небель або Небль (дослідники  пов’язують її з давньонімецьким словом “набель” – пуп, пуповина, маючи на увазі довгий півострів, який глибоко вдається в озеро) поступово трансформувалась у Нобель. Нобельці тепер зайняті одним – вони буквально борються за виживання, бо тут немає роботи, нормальних доріг. А озеро тим часом облюбували для мисливських розваг високопосадовці різних рангів. Восени працівники рівненської держадміністрації, чисельні, як сарана, “силовики” з різних відомств приїздять сюди пополювати на водоплавних птахів. У такі дні жителі Нобеля ховаються по хатах, а у хлівах надійно закривають домашню птицю, бо вже не одна качка чи гусак з нобельських господарств ставали жертвою розігрітих алкоголем “снайперів”. Найвідомішим мисливцем, який донедавна частенько відвідував  тутешні очерети і плавні, був сумновідомий Ігор Бакай, екс-керівник Держуправління справами за часів Леоніда Кучми. Він полював, пересуваючись по воді аероглісером (швидкісний човен з пропелером).
Проте віднедавна у села Нобель з’явилася певна перспектива і можливість прославитись на весь світ. З 2003 року за ініціативою Рівненської обласної організації спілки письменників України тут у серпні проводиться Всеукраїнський фестиваль гумору “Лауреат нобельської премії”. Місцева премія присуджується у чотирьох номінаціях: “Краще сатирично-гумористичне видання (книга) України ХХІ століття”, “Пісенне мистецтво”, “Мистецтво ори-гінального жанру” та “Мистецтво художнього слова”. Учать беруть письменники, журналісти, культурні діячі, жителі Нобеля і сусідніх сіл Зарічненського району. Причому лауреати отримують не лише грошову винагороду (500 гривень дрібними грішми у мішку), але мають право, зайшовши у будь-яку оселю села Нобель, розраховувати на гостинний прийом. А глиняний бюст кожного, удостоєного Нобельської премії, встановлюється в центрі села.
З найвищого пагорба біля церкви Нобельського півострова відкриваються чудові поліські краєвиди. Тож приїздіть у Нобель, майбутні лауреати!