Привітав дружину на… 67 метрах паперу
36 років тому у міському парку тернополянин Іван Демчишин натхненно декламував коханій власні вірші. На запитання Люби, чи зміг би він написати на папері сто ніжних слів, палко вигукнув: “Міг би й п’ятсот!” Про ці слова хлопець, як воно буває, забув. Через рік, у 1971-му, Іван і Люба побралися, народили згодом двох синів, тішаться нині онуком Максимком, і, можливо, колишня обіцянка й залишилася б такою, якби не щоденник пані Люби.
За чотири дні до цьогорічного 8 Березня жінка випадково натрапила у ньому на рядки про давнє побачення у парку. Жартома покартала благовірного за пущені на вітер слова, а він взяв і довів протилежне – написав коханій дружині вітання завдовжки... 67 метрів 50 сантиметрів! Робота, на яку пішло понад п’ять рулонів шпалер, виконувалася в умовах глибокої конспірації впродовж трьох діб. На сон тернополянин виділяв по дві години, сили підтримував “воскреслою” водою – і вранці 8 Березня вручив пані Любі диво-вітання...
Перші сторінки пронизаного ліричними і філософськими одкровеннями твору написані верлібром, а “на 20-му метрі”, каже автор, починаються і римовані рядки. Є у вітанні аж 1217 епітетів – у сотню разів більше, ніж сподівалася пані Люба. Записана на касету звукова версія цього шедевру звучить 42 хвилини. “Тепер ти знаєш, як я тебе люблю, – йдеться у присвяті. – Тепер ти знаєш, що я це роблю тільки для тебе... Ти була для мене глибокою криницею, з якої я пив цвіт твоєї ніжності. Коли пив, ставав крилатим...”
Невеличкий фрагмент свого рекордно довгого послання пан Іван переписав на звичайний папір, щоб не пошкодити частим розгортанням оригінал. Враження справляє уже сам вигляд цієї товстенької рурки.
– Складність існувала одна – розміститися з рулоном шпалер у тісній кухні, – каже Іван Демчишин. – Коли писав, уявляв, що Люба стоїть переді мною, а я їй зізнаюсь у своїх почуттях. Закінчив вітання уславленням жінки, яку кохаю.
Подібні сюжети трапляються лише у книгах або снах. Член Національної Спілки письменників України знав, як здивувати дружину.
– Я звикла, що Іван ночами щось пише, – розповіла пані Люба. – Коли він знову усамітнився, заглянула на кухню і, побачивши у кутку шпалери, вирішила, що чоловік купив їх для майбутнього ремонту. Запитала, над чим працює, він відповів: “Потім скажу...” А 8 Березня подарував квіти, витяг якийсь сувій паперу і почав читати... Здивування і велику радість – ось що я відчула в ті хвилини. Зрозуміла, що іскорка, яка спалахнула між нами багато років тому, не згасла досі...
Виконати справді титанічну роботу Іванові Демчишину допомогла, на його переконання, любов, без якої ніщо на світі не варте, а також енергія “воскреслої” джерельної води, яку він заморожував і пив розталу – “ожилу”, за його словами.
Свої перші літературні спроби тернополянин зробив ще у школі. Сьогодні він є автором восьми поетичних збірок і кількох романів. В одній з книжок – “Канцони і переддень”, написаній у 2002 році, Іван Демчишин передбачив війну Америки з Іраком (“Три літери б’ються з чотирма” – США та Ірак), в іншій зробив пророче припущення, що “курка шукатиме місця серед птахів” (натяк на пташиний грип). Зараз письменник завершує фантастичний роман “Меркурій”, в якому навести лад на Землі людям допомагають інопланетяни.
Колись письменник Осип Маковей написав своїй коханій любовного листа на 30 метрах паперу, і це досягнення зафіксоване у книзі “Рекорди України”. Перевершивши попередника більш як вдвічі, Іван Демчишин став новим рекордсменом і може сміливо претендувати на відзначення своєї праці у “Книзі рекордів Гіннесса”. Рекордом можна вважати і термін виконання давньої обіцянки.
Перші сторінки пронизаного ліричними і філософськими одкровеннями твору написані верлібром, а “на 20-му метрі”, каже автор, починаються і римовані рядки. Є у вітанні аж 1217 епітетів – у сотню разів більше, ніж сподівалася пані Люба. Записана на касету звукова версія цього шедевру звучить 42 хвилини. “Тепер ти знаєш, як я тебе люблю, – йдеться у присвяті. – Тепер ти знаєш, що я це роблю тільки для тебе... Ти була для мене глибокою криницею, з якої я пив цвіт твоєї ніжності. Коли пив, ставав крилатим...”
Невеличкий фрагмент свого рекордно довгого послання пан Іван переписав на звичайний папір, щоб не пошкодити частим розгортанням оригінал. Враження справляє уже сам вигляд цієї товстенької рурки.
– Складність існувала одна – розміститися з рулоном шпалер у тісній кухні, – каже Іван Демчишин. – Коли писав, уявляв, що Люба стоїть переді мною, а я їй зізнаюсь у своїх почуттях. Закінчив вітання уславленням жінки, яку кохаю.
Подібні сюжети трапляються лише у книгах або снах. Член Національної Спілки письменників України знав, як здивувати дружину.
– Я звикла, що Іван ночами щось пише, – розповіла пані Люба. – Коли він знову усамітнився, заглянула на кухню і, побачивши у кутку шпалери, вирішила, що чоловік купив їх для майбутнього ремонту. Запитала, над чим працює, він відповів: “Потім скажу...” А 8 Березня подарував квіти, витяг якийсь сувій паперу і почав читати... Здивування і велику радість – ось що я відчула в ті хвилини. Зрозуміла, що іскорка, яка спалахнула між нами багато років тому, не згасла досі...
Виконати справді титанічну роботу Іванові Демчишину допомогла, на його переконання, любов, без якої ніщо на світі не варте, а також енергія “воскреслої” джерельної води, яку він заморожував і пив розталу – “ожилу”, за його словами.
Свої перші літературні спроби тернополянин зробив ще у школі. Сьогодні він є автором восьми поетичних збірок і кількох романів. В одній з книжок – “Канцони і переддень”, написаній у 2002 році, Іван Демчишин передбачив війну Америки з Іраком (“Три літери б’ються з чотирма” – США та Ірак), в іншій зробив пророче припущення, що “курка шукатиме місця серед птахів” (натяк на пташиний грип). Зараз письменник завершує фантастичний роман “Меркурій”, в якому навести лад на Землі людям допомагають інопланетяни.
Колись письменник Осип Маковей написав своїй коханій любовного листа на 30 метрах паперу, і це досягнення зафіксоване у книзі “Рекорди України”. Перевершивши попередника більш як вдвічі, Іван Демчишин став новим рекордсменом і може сміливо претендувати на відзначення своєї праці у “Книзі рекордів Гіннесса”. Рекордом можна вважати і термін виконання давньої обіцянки.
Євгенія Ліщук,
м. Тернопіль
м. Тернопіль
| Comments: |
