“Мене вчили три заслужені будівельники України”

На будівельному ринку Волині його підприємство знайшло свою нішу – споруджують невеличкі сучасні котеджі. У малому приватному підприємстві “Лілія” працюють справжні професіонали, які відповідають за якість своєї роботи.
Про Віктора Миколайовича Панчука можна сказати, що він виріс на будові.
– У 1963 році, коли мені було вісім років, мого батька Миколу Степановича Панчука призначили головою Рівненського міжколгоспбуду, – згадує мій співрозмовник. – Тоді саме розпочинався підйом села. Інтенсивно будувалися школи, клуби, сільськогосподарські комплекси, комбікормові цехи. Я з дитинства бував з батьком на будовах, особливо на канікулах. Об’їздив з ним практично всю Рівненську область. Мені було дуже цікаво спостерігати, як серед поля виростає якийсь об’єкт. Я думаю, що під безпосереднім впливом батька вирішив стати будівельником. Саме він – Заслужений будівельник України – був моїм першим вчителем.
Віктор Панчук закінчив у Рівному Український інститут інженерів водного господарства за спеціальністю “Промислове і цивільне будівництво”.
– У 1977 році за державним розподіленням приїхав у Луцьк, – розповідає директор. – Потрапив у найкращу волинську будівельну організацію “Житлобуд-1”. Хочу добре слово сказати про свого керівника і наставника, також Заслуженого будівельника України, Ростислава Мироновича Стрілку. Я починав майстром, був начальником дільниці, останні п’ять років – головним інженером. Двадцять два роки працював у цій організації. За цей період дуже багато збудовано: дитячі садки, школи, житлові будинки. Наша робота – готель “Світязь”, будинок профспілок.
Ще одного свого вчителя з теплотою в голосі згадує будівельник:
– Керуючий трестом Василь Степанович Замирайло навчив мене графіки складати, “планьорки” проводити, з людьми працювати. Дуже важливо, щоб працівники поважали свого керівника. Тоді буде якісна робота і нормальний результат. Бо знань може бути багато, але якщо немає контакту з людьми – то нічого не вийде. Тому я можу з вдячністю сказати, що мене вчили справжні професіонали – заслужені будівельники України. Людей з такими званнями зовсім небагато у нашій державі.  
У 1999 році Віктор Миколайович заснував власну будівельну фірму, яку на честь старшої доньки назвав “Лілія”.
– Я побачив, що великі будівельні організації стали нерентабельними, – розповідає директор. – Не було стабільної роботи, зарплати, до того ж, величезний управлінський апарат. Наш трест розпався. Я почав набирати людей у своє підприємство. Зараз разом зі мною у фірмі працює 22 людей. Колектив стабільний – разом уже шостий рік. Ми працівників не набираємо і не звільняємо. Підбиралися вони непросто, але своєю командою я повністю задоволений. Вони дуже гарно працюють.
Спочатку фірма “Лілія” робила ремонти квартир, офісів. Директор власним “Жигулем” возив будівельні матеріали і робітників на об’єкти. Це вже згодом придбали ЗІЛ і кран. Провели реконструкцію і ремонт офісу “Феміди-Інтер” на Дубнівській, піцерії “Фелічіта” біля кінотеатру “Промінь”. Стали зводити коробки будинків. Зараз підприємство будує сучасні котеджі на замовлення і на будь-який смак:
– З клієнтом потрібно хвилин сорок порозмовляти, щоб зрозуміти, який будинок він хоче, – каже Віктор Миколайович. – Який склад сім’ї, скільки має бути поверхів, які фінансові можливості. Потім підключаємо проектантів, складаємо кошторис і беремось до роботи. Наш замовник може бути спокійним: все буде зроблено якісно, вчасно і в межах закладеного кошторису. Саме заслужені будівельники мене навчили і слово тримати, і графіки складати, і з людьми працювати.
– Хочу кілька слів сказати про наш колектив. Всі працівники – справжні професіонали: муляри Олег Миколайович Ткачук та Іван Володимирович Гучук, штукатур Ярослав Миколайович Ткачук, плиточник Михайло Володимирович Матвійчук, маляр Людмила Василівна Мігель, водій Анатолій Сергійович Колдар, менеджер-постачальник Агурій Юрійович Д’яконов та прораб і мій перший заступник Володимир Михайлович Перчак. Це мої найцінніші кадри, з якими можна збудувати все, що завгодно.