Стискав за шию, аж поки дитина не перестала дихати
Тернопільський апеляційний суд виніс вирок у кримінальній справі 23-річного жителя села Великі Загайці Шумського району Івана Д. Вчинене ним 28 травня цього року вбивство малолітньої дитини вразило своєю жорстокістю навіть бувалих правоохоронців. Дворічний Максимко, син жінки, з якою Д. жив на віру, пішов з цього світу у великих муках.
Іван прожив з Лідією у громадянському шлюбі майже рік. Разом виховували двох синів жінки від першого шлюбу – 5-річного Владика і на три роки молодшого Максима. Чоловік начебто ставився до них, як до рідних: прав речі, варив каші, бавився. Ідилія закінчилася раптово – у день, коли на світ з’явилася спільна донька співмешканців.
Зранку Іван поїхав до Шумська навідати породіллю, глянути на первістку. Потім зайшов до матері, котра запропонувала відзначити щасливу оказію і виставила на стіл півлітри горілки. До села розігрітий спиртним чоловік повернувся надвечір. Дорогою додому у сільському магазині «роздушив» із сусідом ще одну півлітру, а наступну пляшку прихопили із собою і випили в Івана вдома. Близько восьмої вечора сусід побрів додому, пішла й сусідка, яка наглядала за хлопчиками Лідії, поки Іван пив.
Владик на той час уже спав. Звалився на ліжко і п’яний вітчим, але тут розпхинькався Максимко. Іван прикрикнув на нього, але дитина лише дужче розплакалася. Розлючений дядько вдарив малюка по обличчю, та так, що хлопчик, відлетівши на кілька метрів, вдарився головою об тумбочку. А потім удари посипалися один за одним. Вітчим закривав Максимові рота і носа рукою, бив по тілу, стискав шию, аж поки малюк не перестав подавати ознаки життя.
Зрозумівши, що накоїв, Іван узявся оживляти дитину: робив штучне дихання, поливав водою і навіть супом.
Сусіди, перші свідки трагедії, описували у залі суду моторошну картину, яку побачили в Івановій хаті: побитий бездиханний Максимко в одній футболці лежав на підлозі у калюжі води і залишках супу, а вітчим лив над ним п’яні сльози, цілував і просив пробачення…
Із таким же сопливим останнім словом звернувся Іван Д. і до колегії суддів. Він казав, що усвідомив свою провину і «таке більше не повториться»… Про пом’якшення покарання для вбивці просила суддів і його співмешканка. Вона стверджувала, що за період спільного життя з Іваном не чула від нього лихого слова, тим паче, не скаржилася на рукоприкладство щодо себе і дітей. «Він був спокійним, допомагав по господарству, заробляв гроші на прожиття», – вигороджувала співмешканця Лідія. Вона пробачила Іванові смерть молодшого сина.
Дослідивши зібрані у кримінальній справі матеріали, суд засудив Івана Д. за умисне вбивство малолітньої дитини до 12 років позбавлення волі.
Світлана Клос,
м. Тернопіль
| Comments: |
