Хочеться вовком вити через закупівельні ціни
Як подивлюся на сьогоднішнє село, хочеться вовком вити на місяць і криком кричати: “Олігархи, бізнесмени, які наживаються на бідних селянах, коли ж ви будете думати, що вони – теж люди. І вони також хочуть кращого життя…” Зранку до ночі ми “дихаємо свіжим повітрям”, працюємо, не покладаючи рук, не розгинаючи спини на городах, біля скотини, а віддачі ніякої. Як то душа болить, коли бачиш, як тебе серед білого дня обкрадають, забираючи за безцінь молоко, м’ясо, овочі (причому хорошої якості), продають цю продукцію втридорога. От у нас заготовляють молоко протягом року фактично за безцінь, літом навіть по 60 копійок було, зараз – по гривні-півтори. Воно ж доброї якості, жирне. А зроблять з нього сметану 20-відсоткової жирності і продають вже по 3,50-4 гривні. Я вже не кажу про масло, іншу молочну продукцію. Тож чому ніхто не хоче оцінити труд селянина, який бере це молоко не з криниці, а здобуває важкою працею.
Я так надіюсь, що нарешті з’являться якісь контролюючі органи, які відстежуватимуть закупівельні ціни і ті, за якими нашу продукцію збувають. Адже така несправедливість!
Коли напередодні виборів слухали політиків, то неначе в казку потрапляли. Пройшли вибори – і зникли солодкі обіцянки про повернення обличчям до села, про врегулювання цін і про щасливе життя. В основному казки мають щасливий кінець. Але чи дочекаємося ми, селяни, коли буде хоч промінчик світла в кінці тунелю. Чи знайдеться хоч якийсь політик, який буде перейматися проблемами села? Адже воно з кожним роком старіє. Молодь якщо й не може втекти із села, до землі і до господарства охоти не має. Бо бачить, яка нелегка доля у їхніх батьків. І якщо зараз не звернуть увагу на якісну сільську продукцію, то в майбутньому їстимемо її з консервантами і домішками. І хто тоді буде працювати на селі? Бізнесмени кажуть, що подорожчало пальне, а для нас воно хіба дешевше? Тож подумайте, чи правильно ви робите, що не рахуєтесь з тяжкою працею селянина, заготовляєте продукцію за копійки, а продаєте за великі гроші у магазинах нашим дітям і онукам… Побійтеся Бога…
Ніна РИБАРЧУК,
Костопільський район,
Рівненська область
| Comments: |
