Не підгодовуй ворога!
Українці масово бойкотують російські товари
У приватному продуктовому магазинчику розглядаємо з колегою печиво. Продавець цікавиться: «Дівчата, може російський код шукаєте? То не хвилюйтеся, беріть – це наше виробництво. Власник уже кілька тижнів тому відмовився приймати російські товари, розпродуємо лише залишки – маленькі «Снікерси».
– А люди взагалі цікавляться країною-виробником? – питаємо.
– Чом ні! Останнім часом усі спершу на штрихкоди дивляться, а тоді вже на все інше…
У супермаркетах стали позначати країну-виробника просто на стелажах, щоб люди не перевертали догори дригом товари, шукаючи «щось, тільки не російське». На дверях маленьких приватних магазинів красуються наліпки із зображенням «озвірілої» матрьошки та написом «Бойкот окупантів!» Навіть на ринку продавчині пишуть фломастером просто на товарах: «Російське» або «Українське». Днями купувала отакі от «промарковані фломастером» українські сірники. Скрізь можна побачити акції, здешевлення та розпродажі товарів з Росії – аби термін придатності не закінчився, збувають, як можуть. Ось так, у єдиному пориві, країна взялася бойкотувати російські товари. І, як стверджує директор української асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко, попит на косметику та шоколадки від наших войовничих сусідів уже знизився на 40%. А у травні, обіцяють експерти, якщо так і далі піде, ми зможемо спостерігати порожні полиці там, де раніше горою лежали товари російського виробництва.
У цієї всеукраїнської громадянської кампанії бойкоту, організатором якої є рух «Відсіч», уже своя історія. Розпочалася вона ще у серпні минулого року, як реакція на торговельну експортну блокаду України з боку Росії. З початком Євромайдану затихла (не до того було), але набула масовості після Кримської кризи та вторгненням в Україну російських військ. Спочатку заклики поширювалися в Інтернеті, потім вийшли в маси і трансформувалися у таке собі гасло: «Кожним купленим товаром ми оплачуємо Росії вартість однієї кулі, з якою вона прийде на нас війною».
Іноді чую: «Та що той бойкот дасть. Росія і не помітить». Дарма, бо то тут, то там з’являється повідомлення про те, що наші сусіди змушені «маскувати» свій товар. Оскільки у нас навіть бабусі вже вивчили російський штрихкод, який починається цифрами «46…», його почали заліплювати українським «48…». Також активісти радять уважно читати ще й етикетку – країну-виробника там за будь-яких обставин вказують, нехай навіть штрихкод буде голландський чи польський (як країни-партнера чи країни, звідки надходять основні складові).
Список товарів російського виробництва, які нині продають на українському ринку, поки налічує близько півтори тисячі пунктів. Людей закликають не заправлятися на АЗС окупантів, забирати свої заощадження з російських банків та не купувати їхню побутову техніку. Більшість товарів можна замінити на українські та іноземні. Єдине, що поки не під силу бойкотувати українцям – це газ…
Мирослава КОСЬМІНА
А тим часом у ворожому таборі
Департамент культури Москви, вочевидь, теж вирішив бойкотувати Україну. Днями він виключив з концертної програми «Днів історичної та культурної спадщини Москви» арію з опери «Руслан і Людмила» тільки тому, що там є слова «Київ» та «Дніпро»: «В терему моем высоком, Как и здесь порой, Запою, запою, родитель дорогой, Запою: ой, Ладо! Про любовь мою, О Днепре родном, широком, Нашем Киеве далеком!» Дарма, що твір написаний відомим російським поетом Пушкіним. Дожилися…
| Comments: |
