«Вишивати ікони – то не колгоспом керувати»

Так вважає 71-річний Володимир Віткалюк, житель села Острожець Млинівського району, який чотирнадцять років був головою колгоспу. Коли вийшов на пенсію, взявся за незнайому для себе справу – вишивання. Тепер оселя Віткалюків стала мистецьким храмом, де понад півсотні вишитих образів. Ще стільки ж робіт майстра – у приватних колекціях, музеях України, Польщі, Італії, Росії.

Жнивував хлібами, тепер – образами

Дружина Віткалюка Валентина Григорівна теж вишивальниця. Але не ікон – рушників. Подружжя ніби доповнює один одного, бо вишита ікона на рушничку – це і краса, і українська ментальність.

– Я вам скажу більше: вишивання – то хороший спосіб для примирення в сім’ї, – дає пораду сільський мудрець, – бо коли жінка з чоловіком з головою поринають у цю копітку роботу, їм сваритися ніколи. Буває, сидимо разом з Валентиною Григорівною, з якою у нас, слава Богу, усе душа в душу, і за вишиванням протягом години-другої-третьої й слова не промовимо. А потім стає цікаво, яка ж вишиванка краще вийшла…

Володимир Григорович навчився вишивати ще у першому класі. Після школи життя закрутило, що вишивання відійшло на цілі десятиліття, особливо, коли пов’язав долю із сільським господарством. Був на комсомольській та партійній роботах, головою колгоспу у селах Вербень та Малево тодішнього Млинівського району, у Луцьку на керівних, організаторських посадах.

Освячена картина – ікона

Нині творить Володимир Григорович суто в іконописному стилі. Найпершим його вишитим образом стала Матір Божа. Над ним трудився цілих два місяці. Затим на вишитих іконах явилися Ісус Христос, Миколай Чудотворець, різні біблійні сюжети…

– То не картини, а дійсно образи, – каже острожецький митець. – Яка між ними різниця, знаєте? Картина стає образом після того, коли вона освячена, і я тоді звертаюся до священика. Завжди прошу благословення на роботу, бо без Божої волі та благодаті образ буде пустим. Це лише половина вишитих ікон, багато роздарував. Поїхали мої роботи і за кордон. Особливо багато їх в Італії, звідкіля почали надходити навіть спеціальні замовлення. А ще моя робота експонувалася на виставці у Верховній Раді України. Це вишита старовинна церквиця. Випадково на звалищі старих непотрібних речей я помітив вицвілу, навіть наскрізь зотлілу вишивку. Їй, взятій у рамочку, було, певно, років сто, не менше. Але ще проглядався образ старої дерев’яної церкви. Вирішив відновити образ і за зображенням, і за стилем, і навіть за підбором ниток.

Володимир Григорович має намір поєднати в одному форматі кольорові нитки та акварелі, створити образ Божої Матері зі… 100 тисяч хрестиків! Дай, Боже, цьому здійснитися, бо усе, що виходить з-під золотих рук острожецького майстра, дивовижне.

Сергій НОВАК,

Рівненська область

 

• Нравится
•