Божа Матір явилася на екрані, коли у храмі хотіли дивитися… кіно

У селі Білівські Хутори є образ, де Богородиця без головного убору

Матушка Анфіса з жіночого монастиря Різдва Пресвятої Богородиці, що у селі Білівські Хутори Рівненського району, каже, що то Божа Матінка спішила на поміч, і у неї злетів покров. Вона єдина така… Сьогодні до чудотворного образа Пресвятої Богородиці Білівської «Віднайдення загиблих» приходить дуже багато людей з різноманітними проханнями і молитвами. Вона всім допомагає. А записи ведуть ще з 1927 року.

Село Білівські Хутори – за двадцять кілометрів від Бронників Рівненського району. Сьогодні у ньому дуже багато хат-пусток. Але люди все одно сюди приїжджають. Бо з 1992 року тут відбудовують жіночий монастир, який був заснований у 1932 році архімандритом Мелітоном, що приїхав сюди з Почаївської лаври.

– Причиною цього стало те, що в селі у хаті Степаниди Надьохи у 1927 році відновилася стара ікона Божої Матері «Віднайдення загиблих» (Білівська), – розповідає матушка Анфіса. – Святий образ привіз з турецької війни її батько у 1877-78 роках, знайшовши його у православному зруйнованому храмі біля Константинополя. Коли Степанида виходила заміж, батько благословив її цією іконою і заповів берегти як сімейну реліквію. Коли жінка була уже похилого віку, то втратила зір. До її доньки приходили друзі і зауважили, що ікона стара, мовляв, треба нову купити або ж цю почистити. Після цього образ обновився, на стіні навіть було видно сяйво. До хати жінки стали приходити паломники. Коли ікону винесли на вулицю, над нею стояла веселка. А сама Степанида прозріла. Це було перше чудо. Відтоді зафіксовано багато зцілень від недуг, коли Божа Матінка приходила на допомогу.

Тож духовенство вирішило збудувати церкву. Хату Степаниди перенесли в інше місце, а на цьому збудували храм. У 1932 році тут заснували монастир. З Почаївської лаври сюди прибув архімандрит Мелітон, який і керував будівництвом. Однак після його смерті святиню закрили безбожники. Лишився тільки один приходський храм. У ще одному вирішили зробити… клуб.

– Щоб заохотити людей, влада вирішила у храмі показати кіно. Там, де був вівтар, натягнули біле полотно, та нічого не вийшло, бо згоріла апаратура. Ніхто не задумався, що це знак, тож приїхали сюди вдруге. Люди знову зібралися, – розповідає матушка Анфіса. – Переповідала одна бабуся Анна, яка уже померла, що тільки-но включили апаратуру, як з вівтаря з’явилася Божа Матір, махнула рукою – і все обладнання знову згоріло. Люди так налякалися, що їм мало було дверей – втікали через вікна. Більше в «клуб» ніхто не пішов. Але згодом тут відкрили бібліотеку і медпункт.

У 1992 році почалося відродження монастиря і медпункт перенесли в інше місце, а тут відновили храм. Тож нині в обителі у Білівських Хуторах їх аж три – на честь Різдва Пресвятої Богородиці та її ікон – «Віднайдення загиблих» і «Достойно є». Є тут й чудотворний образ, який зберегла Степанида Надьоха. До речі, вона, як і архімандрит Мелітон, поховані на території обителі. Про Білівську ікону знають не тільки в Україні, але й православні з інших країн. Люди приїжджають і моляться перед святим образом.

– Потреби найрізноманітніші, – каже матушка Анфіса. – Є сімейні негаразди, проблеми в родинах з пияцтвом. Дехто хоче знайти своїх рідних. Тільки минулого року було три випадки, коли не могли знайти потопельників. Перед іконою відслужили молебень – і відразу знайшли загиблих. У Карпатах сталася біда, коли зник альпініст. Шість місяців його шукали. Матері хлопця у сонному видінні явилася Матір Божа і вказала місце, де він загинув. Коли пішли туди, то знайшли тіло, яке ані звір не зачепив, ані тління не взяло. Його хоронили, ніби він день чи два як помер… Чудеса, звичайно, відбуваються тільки по щирих молитвах.

Сьогодні у монастир несуть послух тридцять монахинь. Утримують господарство, город, пасіку. Виживає обитель за рахунок паломників, адже населення тут мало. Люди з інших сіл почали розкуповувати хати-пустки. Видно, хочуть бути поближче до святого місця.

Марія ДУБУК,

Рівненська область

Фото автора

 

 

• Нравится
•