Моя сестра Надя дуже любила свого чоловіка. Ще як були вони молоді, ніяких хлопців до себе не підпускала, а кавалерів мала – хоч відбавляй. У 20 років вони одружилися. Василь первістка дуже любив: грів молоко, носив на руках, дбав. Здавалося б, живи та радій! Але оковита не давала спокою – він став пити. В сім’ї почалися сварки. Через чотири роки Надя народила другу дівчинку. Василь хоч і працював на роботі, увечері приходив додому напідпитку. Купили хату у своєму рідному селі. Правда, дуже стареньку, яка потребує ремонту. Дах ще під час війни був прострелений. Але таки обставились меблями, є город, двоє корів, свиней. Сестра вирішила народити третю дитину. Думала, що буде якась розрада чоловікові, і він забуде про горілку. Але коли була вагітна, доходило до того, що він її бив, і сестрі доводилося втікати. Мусила по сусідах чекати, поки засне. А наставав ранок, і він, як ні в чому не бувало, йшов на роботу. Ніякого прохання пробачити Надя від нього не чула. Та й не хотіла чути. Її душили сльози. Але вона мусила терпіти, бо виходу не було. Надя зараз виховує трьох прекрасних дітей. І чекає, коли виросте син. Щоб був їй опорою і допомогою, захищав свою матір від садиста-батька. Сестра роботяща жінка: і випрано, і прибрано. А чоловік п’є і знущається над нею. Але Господь на небі є і розсудить правильно. Дай, Боже, Наді і її дітям здоров’я та довгих років життя. А той садист хай горить у пеклі!
Рівненська область
Comments: |