Якщо країна незалежна, то навіщо стільки іноземних церков?
Дорога редакціє газети «Вісник+К», звертається до вас ваш постійний читач – ось уже 10 років я передплачую ваше видання. Виховувався я в сім’ї бідняків, пережив воєнні і післявоєнні тяжкі роки. У 1948 році пішов у перший клас тодішньої нашої сільської школи, яка була у чотирьох приміщеннях – хатах вивезених у Сибір куркулів і бандерівців, як тоді називали невинних людей. Богу дякувати – пережили. Після школи, а нам було років 14-15, пішли працювати у колгосп. Трудилися поряд з дорослими, зарплати тоді ще не виплачували, були трудодні. Потім працював в Казахстані, у Кривому Розі. А у 1966 році одружився і пішов у зяті на Львівщину, де живу й до сьогодні. Пропрацював у колгоспі 30 років механізатором, а тепер отримую 1000 гривень пенсії. Зараз нас, дітей війни, навіть ніхто не згадує добрим словом. Те, що ми будували, все знищено, розкрадено. І ще мені болить релігійне питання. У нашому селі на Рівненщині, де я народився і виріс, є дві православні церкви. Вони обидві Московського патріархату. Деякі парафіяни наполягають, щоб перейти в український патріархат, а нічого не можуть вдіяти. Де ж справедливість? Якщо Україна – незалежна держава, чого то має бути стільки іноземних церков?
Богдан ГАВРИЛЮК,
с. Гаї-Дітковецькі, Бродівський район, Львівська область
| Comments: |
