Італієць доглядав дитину в Україні, а волинська дружина поїхала на заробітки в Італію

Хіба міг колись подумати відомий юрист Італії, телеведучий, автор понад 25 книг Доменіко Пікколі, що втрапить у таку халепу? О, певна річ, навіть і не здогадувався, що незабаром він одружиться з українською барменшею, «озолотить» її десятками тисяч євро, а вона візьме і вижене його з хати, зробивши ледве не бомжем в Україні.

Одружився з барменшею, бо син її мамою називав

У Копачівці Рожищенського району кожен покаже, де будинок італійця. І швидко додасть: «Але він уже тут не живе – його жінка вигнала з хати». Порадили шукати в селі Рудня, мовляв, чули, що він там орендував собі житло. «Було таке, жив, – казали руднянці, – але тепер він пішов у прийми, знову оженився. Не знали?» І спрямували нас вже на Дубище.

63-річний Доменіко Пікколі вже доволі добре розмовляє українською. Ще б пак, він вже тут, в Україні, десь шість років живе. Поневіряється, якщо чесно. Бо «Санта-Барбара» й у підметки не годиться тій історії, яку розповів італієць про себе…

Отож, жив Доменіко в Італії, не тужив. Працював юристом, мав свою практику, видавав книжки, писав статті для журналів, виступав із правовими консультаціями на телебаченні. З першою дружиною – моделлю з Марокко – вже давним-давно розійшовся. На згадку про себе вона залишила Доменіко спільного сина Александро і повіялася у світ. Тож виховував хлопчика самотужки. Так уже сталося: у той момент, коли чоловік все частіше став задумуватися про хорошу маму для сина, познайомився з барменшею з України. Люда працювала у ресторанчику, куди спускався зі свого офісу обідати Доменіко. Певна річ, чимось вона йому сподобалася, бо за трохи взяв її до себе нянею для сина. І малий настільки прив’язався до жіночки, що навіть став її називати мамою. Доменіко зізнався, що у 2003 році запропонував одружитися українці тільки через Александро – це був швидше вибір сина, а не його.

– Сюди, в Україну, я приїжджати як турист, – розказує Доменіко. – Сподобалося. Думав, що оселитися тут після того, як вийду в Італія на пенсію. Шукати ділянку під хату взялася мама Люди, пізніше повідомила, що знайти в Копачівка. Я висилати гроші, купити її, але не знати, що то земля сестри моєї жінки!

Вислав до ста тисяч євро на маєток, а залишився ні з чим

Словом, Доменіко купив землю і незабаром приїхав, щоб закласти тут будинок. Взявся будуватися з розмахом. Але встиг звести тільки триповерхову коробку і накрити, як з Італії надійшла жахлива звістка: раптово захворів і помер його десятирічний син Александро. Доменіко негайно вилетів додому. Наступні три-чотири місяці, як зізнається, він мало пам’ятає. Був шокований і вбитий горем після смерті сина. Тим більше, виявилося, що його хлопчик міг би жити, якби лікарі вчасно розпізнали у нього вірус, а не взялися лікувати іншу недугу. І хоч медики визнали свою вину, а лікарня запропонувала Доменіко 100 тисяч євро моральної компенсації – сина вже не піднімеш. За цей час Люда народила сина і вже разом з ним повернулася на Волинь. Вони домовилися, що Доменіко пересилатиме їй гроші, а вона доведе будівництво до ладу. Проте повернутися до повноцінної роботи юрист так і не зміг. Він став згортати свою діяльність і лаштуватися на переїзд до України. Перший транш у Копачівку на добудову будинку складав від Доменіко 20 тисяч євро, потім – 40 тисяч, затим ще десять. (Дещо давав із собою, але більшість переказував, про що свідчать чеки, які він зберігає. Крім того, стверджує, що раніше надіслав ще 90 тисяч на будівництво протягом 5 років). Був стовідсотково впевнений, що дружина вже все довела до пуття і він приїде у готовий дім. Тож шість років тому Доменіко спакував свої італійські меблі і прибув у Копачівку.

І тут його чекало ще одне потрясіння: будинок так і залишився стояти недобудованим – жодного євро у нього, судячи зі всього, так і не було вкладено:

– Люда, що це?! Де гроші, які я тобі висилати?

– Немає, – спокійно відповідала дружина і більше нічого не хотіла пояснювати. Гарячий італієць рвав і метав, але добитися чогось путнього від неї так і не зміг.

Слава Богу, що їхав в Україну не з порожніми кишенями – мав при собі 30 тисяч євро, за які й мусив терміново робити хоча б перший поверх хати. Бо де ж йому, бідоласі, жити?

У нічному клубі танцювала стриптиз

Щойно закінчив та вселився, як Люда оголосила, що вона їде в Італію… на заробітки. Дворічного сина залишила на нього. Доменіко мусив наймати няньок, бо італійський чоловік звик тільки гроші в хату приносити, а не з памперсами возитися. Тим не менше, з розлученням тягнув, хоч ситуація, у якій опинився, і справді виглядала комічною: італієць бавить дитину в Україні, а українка доглядає синьйору в Італії (принаймні про таку роботу вона йому розповідала). А останньою вирішальною краплею став дзвінок італійського друга, який працював у поліції:

– Не повіриш, але я вчора бачив твою Люду, – сповістив вражено. – У нічному клубі – твоя дружина танцює там стриптиз!

У Доменіко відняло мову. Він був ладен простити їй втрату 70 тисяч євро, але стриптиз і все інше, що з ним пов’язано? Ні, ніколи!

Моє слабке заперечення, що, можливо, вона просто прийшла відпочивати та танцювала, Доменіко гнівно обірвав:

– Е ні, то в Америка гроші в трусики і все. А в Італії – секс! Карається законом – не можна це робити в Італія! Друг казати, що її там в Італії шукати поліція за це і наказувати!

Розлучали їх півтора року. Люда на суд жодного разу не з’явилася, як і на слухання щодо поділу майна, яке триває й досі (детальніше про суд розповімо згодом в одному з наступних номерів – авт.). Судячи зі всього, колишня дружина вирішила обібрати Доменіко, як липку. З маєтку вона вже його виперла, і зайти туди йому зась, бо всі документи оформила на себе (хоча по совісті власником є таки італієць). А він надто поважає закони, щоб вриватися туди силою. Нині його сину вже вісім. Щоб бачитися з ним, Доменіко знову довелося йти до суду. Але, каже, і той день зустрічі залежить від настрою колишньої: хоче – відчинить двері, не хоче – не відчинить.

Єдиним, здається, хто шкодує Доменіко – колишній тесть. Проїжджаючи повз копачівський будинок, побачили у дворі старшого чоловіка. Виявилося – батько колишньої дружини. Він щиро зізнався, що зять у нього був «прекрасний» і йому шкода, що так вийшло. То, мовляв, усе жінки крутять, їх треба остерігатися.

У книзі про Україну пише, чому люди зробили Майдан

Зараз Доменіко живе в селі Дубище Рожищенського району разом з другою дружиною-українкою Ольгою та двома її синами.

– Нас познайомила кума моєї мами ще у 2011 році, – розповідає Оля. – Вона Доменіко знала давно, періодично розказувала про ситуацію, у яку він втрапив. Казала, що до нього має незабаром приїхати друг з Італії, і вона хоче познайомити нас. А раптом, мовляв, іскра пролетить. Ми зустрілися, перезнайомилися, і вже бачу, що не той друг, а саме Доменіко більше симпатії проявляє. Потім він почав приїжджати до мене в магазин, де я працювала. З Італії привозив гостинці. Коли колишня дружина поставила його в такі умови, що жити він вдома уже не міг, мусив орендувати собі хатинку в селі Рудня. Він переживав такі періоди, що не мав за що картоплі купити – то я підгодовувала. Доменіко отак приглядався до мене, приглядався – і врешті-решт запропонував жити разом. Спочатку мешкали в Рудні, а у травні минулого року перебралися сюди, до моєї матері. У січні офіційно одружилися.

Цікавлюся в Олі, чи не боявся вже «обпечений» раз італієць знову заводити стосунки з українкою.

– А чого ж ні! – вигукує Оля. – Три роки приглядався, та й друзі в Італії радили «не вляпатися» знову. Але він лише потім мені зізнався, що шукав любов – і знайшов її.

А поки йдуть суди, Доменіко пише книги… про Україну. Одна з них уже готова, бо йому саме прислали пілотний екземпляр на вичитку.

– Писати в ній про те, як українцям живеться, що це за країна така, – розповідає Доменіко. – Я не їздив на Майдан, але знаю, чого українські люди робити революцію. Бо в Україні багато корупції, немає середняків, а є кілька мільйонерів та мільярдерів, решта – бідняки. Хоча багато працюють. В Італії якщо працюють, то і заробляють. Наприклад, там кілограм фаршу – п’ять євро. Я писати, що якщо в Італії отримують в середньому 2000 євро, можна купити 400 кілограмів фаршу. А в Україні пенсія 1000 гривень, а м’ясо – 40 гривень, то купиш тільки 25 кілограмів фаршу. Немає в Україні пропорції: тобто люди тут іти на роботу, а получати за неї мало. Лікарня дуже погана, доктор мало знає. На Пасху бачив, як доктор сів і поїхав п’яний на роботу! Два місяці тому у нас тут чоловікові стало погано. Його завезли спочатку в Рожище, потім в Луцьк, але він помер. У нього лопнув апендицит! Доктор не побачив! Я говорити, що в Італії, якщо після розтину побачить, що доктор не те зробив – платитиме родичам сотні тисяч євро! Я заключити контракт з видавництвом – буду писати три такі книги, які будуть продаватися в 1200 італійських магазинах.

– А чи не легше повернутися в Італію і жити там? – допитуюся у Доменіко.

– Я ще поки не маю пенсії і роботи немає, – відповідає він. – Для нормального життя в Італії треба отримувати мінімум 2000 євро. У мене залишитися ще клієнти, яких обслуговую по Інтернету, заробляти помаленьку. А друга причина, яка мене тримає – тут моя дитина є. Перший мій син помер, тож я не можу покинути другого сина. А потім – будем бачити…

Мирослава КОСЬМІНА,

Волинська область

 

 

• Нравится
•