20 років тому була виведена волинська м’ясна порода худоби

Тепер до неї хочуть додати французької крові

Володимир Потапчук, директор СТОВ «Зоря» із села Велицьк Ковельського району на Волині, все життя присвятив виведенню волинської м’ясної породи худоби. Двадцять літ тому вона пройшла апробацію – тобто визнання. А до цього група фахівців ще двадцять літ працювала, експериментувала, щоб на бідних волинських лугах таки ходила невибаглива до кормів та умов проживання худоба. І спеціалістам це вдалося!

Володимир Юхимович працює директором сільгосппідприємства 32 роки. З 1971 року після закінчення Львівського зооветеринарного інституту прийшов працювати головним зоотехніком в рідний Велицьк.

– І вже за три роки, згідно з наказом міністра сільського господарства України, ми почали працювати над м’ясним напрямком худоби (до того господарство займалося молочним), – розповідає керівник. – Серед авторів породи не тільки я, але й Тимофій Янко та ще десять спеціалістів. У виведенні волинської породи брало участь кілька м’ясних – абердино-ангуська, герефордська, лімузинська. З місцевих – червона польська, чорно-ряба. Це була дуже клопітка робота. У 1994 році вийшли вже на чотирипородне стадо, і наука досягла свого: відбулася апробація волинської м’ясної. Ми отримали від міністерства авторське свідоцтво за селекційне досягнення. Мабуть, виникає запитання: чому ми брали корів місцевих чорно-рябих? Бо в ті часи була слабка кормова база, а ці корівчини невибагливі, пристосовані до умов Західного Полісся. Їх можна годувати на випасах, навіть у великі морози наша худоба стоїть надворі в загорожі, а в приміщенні тільки ночує. Природні випаси – це здешевлення м’яса.

– Що входить в раціон взимку?

– Все натуральне: силос, солома, сіно, концкорми, харчова сіль.

Тож велицькі бички важать 500 кілограмів, дорослі можуть бути понад тонну. Сьогодні у «Зорі» нараховується 2300 голів, з них 900 корів. Загалом Ковельський район – лідер з утримання худоби м’ясного напрямку у західному регіоні України. Саме ж велицьке господарство, яке вже 40 років займається цією діяльністю, має статус племзаводу і є активним учасником всіх всеукраїнських виставок.

У кабінеті керівника безліч різноманітних нагород. Але головна, переконаний Володимир Потапчук, та, що волинську худобу розводять не тільки господарники Волині, але й інших областей України. Цікавилися нею й білоруси, адже вона пристосована і до пасовищ сусідньої держави. У Велицьку на досягнутому не зупиняються. Володимир Юхимович планує у цю м’ясну породу додати трохи крові французької – породи лімузин. Зараз йде процес парування одного стада, що дасть можливість збільшити вагу тварин.

– Сама галузь збиткова, адже ціни на м’ясо впали до 17-18 гривень за кілограм живої ваги, за корів ще менше – по 14 за кіло, – журиться директор. – У 2013 році ціна була критичною – по 11-12 гривень. А м’ясо, яке ми продаємо, якісне, дуже ніжне. І прикро, що потрапляє на переробні підприємства, як кажуть, у загальний котел. Його тільки охолоджувати і готувати стейки, а не перемелювати на ковбасу.

– Чи маєте якусь дотацію від держави?

– Так. Від Міністерства агрополітики отримали її минулого року аж 30 січня. Але я був дуже вдячний, бо ми змогли віддати кредити та борги. Це дуже вагома підтримка м’ясного напрямку. У 80-ті роки, до речі, ковельський м’ясокомбінат навіть нам доплачував за м’ясну породу надбавку. До нас приїжджали італійці, які дивувалися, чому за екологічно чисту продукцію у нашій державі немає доплати.

Керівник переконаний, якщо й надалі буде щорічна державна підтримка не тільки молочної, але й м’ясної галузі, то сільгоспвиробники можуть закидати Україну якісним вітчизняним м’ясом.

– Адже у нашій державі є немало м’ясних порід худоби, – каже Володимир Потапчук. – Поліська – у Житомирській і Львівській областях, українська м’ясна – у центральних регіонах України, на сході та півдні країни – південна м’ясна, у Кіровоградській області – знам’янський тип. Вони виведені в Україні. Крім того, є ще й імпортні породи. Тож ще раз наголошую, що й надалі треба розвивати галузь. Адже у нас є всі умови для нарощування стада. Ми маємо вдосталь випасів.

Сьогодні «Зоря» орендує 2200 гектарів землі у Велицькій, Новомосирській і Мельницькій сільських радах. Цього року планує брати в оренду випаси Підрізької сільської ради.

– Можна піти господарювати й в інші райони області, але проблемно з перевезенням тварин. Якщо ж брати в оренду і ферми, то потрібно на місцях шукати і спеціалістів, – розмірковує керівник. – Але якщо і надалі буде державна підтримка, то можна було б і таке спробувати. Адже земель в інших районах для ведення скотарства вдосталь.

Сьогодні разом з Володимиром Юхимовичем трудиться і його син Юрій, який працює у господарстві головним зоотехніком, захистив наукову роботу. Тож, схоже, справа батька у надійних руках.

Марія ДУБУК,

Волинська область

Фото автора

 

• Нравится
•