Багато хворих в терапії тепер з цирозами

Розповідає заввідділення Юрій Таранець

Про завідувача терапевтичним відділенням Луцької центральної районної лікарні Юрія Таранця чула лише схвальні відгуки. У кардіології його чекають, в кабінеті УЗД з ним радяться, у дитяче відділення запрошують на консультацію. Пацієнти його поважають за чуйне та дбайливе ставлення. Юрій Іванович виявився цікавим співбесідником. Шкода, що ми мали небагато часу на спілкування – хворі чекати не могли.

– Юрію Івановичу, напевно, ви з дитинства мріяли стати лікарем?

– Не повірите, але ні! Я в медицину потрапив… випадково. Народився у Павлограді на Дніпропетровщині. Після школи став працювати на заводі слюсарем. Згодом прийшла повістка в армію, але мій заводський наставник порадив краще вступати в інститут. Я поїхав підкорювати військово-медичну академію у Ленінграді. Конкурс – 15 чоловік на місце, але спочатку допуск за станом здоров’я. І мене направили на підводний флот. Ну, ще чого не вистачало, – подумав, і подався до сестри, яка жила на березі моря в Керчі. Це був 1970 рік. Не встиг і поплавати толком, як оголосили, що на півострові спалах холери. Якимсь дивом я встиг вибратися з міста до того, як воно було ізольоване. Приїхав у Сімферополь, а там ще гірша ситуація через навалу переляканих людей. Годі було й думати про те, щоб дістати квиток на потяг. На вокзалі й голці ніде впасти, тож подався блукати містом. Ніч мене застала біля якоїсь будівлі: я постелив на східцях газетку і ліг спати. Зранку продер очі – а я, виявляється, спав на ганку Кримського медінституту! Сама доля мене до нього привела, бо у той же день я подав документи на вступ і згодом став студентом-медиком. І так мені сподобалася майбутня професія, що я вчився із задоволенням і навіть отримував підвищену стипендію.

– А на Волинь потрапили за направленням?

– Західна Україна була у списку мало не останньою, куди ми, майбутні медики, хотіли б потрапити. Але у мене не було вибору: після четвертого курсу я закохався у волинянку і одразу ж одружився. На момент закінчення вузу ми вже мали близнюків, і мене навіть не питали, де б я хотів опинитися. Правда, я думав, що відпрацюю обов’язкових три роки і поїду шукати кращого місця. Але так з 1976 року й залишився. Спочатку працював у Луцькому медучилищі викладачем внутрішніх хвороб, потім лікарем в обласному кардіологічному диспансері (до його ліквідації), а далі – в обласній клінічній лікарні лікарем УЗД. І от з 2000 року – завідувач терапевтичного відділення Луцької центральної районної лікарні.

– Які хвороби найчастіше «кладуть» пацієнтів у ваше відділення?

– Часто – цирози печінки. У більшості, звісно ж, алкогольного походження, а це 30-40-річні жінки і чоловіки. Статистика свідчить, що в минулому році цирозів було менше, аніж у 2012. Але все це лише тому, що більшість раніше зареєстрованих уже повмирали… Адже з цирозом до нас звертаються тоді, коли вже лікувати нема що. Печінка, особливо якщо її кожного дня заливати алкоголем, дає про себе знати в останній момент. Вистачає і цирозів інфекційного походження, коли люди підхоплюють вірус гепатиту. Де заражаються? Тут багато варіантів: у косметичних кабінетах, салонах краси, у стоматологів, від сусідки, яку покликали зробити вам укол, а вона шприци економить. Тож треба бути уважним, куди ви йдете і якими інструментами вам зуб пломбують. Але на першому місці – ішемічна та гіпертонічна хвороби. У 1980-ті роки, коли була диспансеризація, ми роз’їжджалися по районах і перевіряли майже всіх дорослих. Тоді виявляли до 12% гіпертоніків. Зараз констатуємо не менше 40% хворих. Незабаром весна, а значить, чекатимемо напливу пацієнтів з виразковими хворобами.

– Юрію Івановичу, казали (щоправда під великим секретом), що Ви маєте гіпнотичні здібності. Це правда?

– (Сміється – авт.) Будь-який лікар, ким би він не працював, мусить бути психотерапевтом. Корифеї медицини казали: якщо лікар поговорив зі своїм пацієнтом, а йому не стало легше – значить, він поганий лікар! А щодо гіпнозу – ну, так, було діло. Але я тоді був молодий, хотів якомога більше всього навчитися, от і взявся опановувати цю майстерність. Та як тільки зрозумів, що й до чого – мені стало нецікаво, і я потроху закинув ту справу. Немає бажання.

– А на практиці своє вміння використовували, наприклад, при лікуванні алкоголізму?

– Так, якщо людина приходила добровільно і просила її вилікувати. В інших випадках – позаочі, медикаментозно, за допомогою кодування чи «вшивання» – потягу до спиртного позбавити неможливо. Потрібні воля і бажання алкоголіка вилікуватися. Тільки так. Але гіпноз – це було хобі, і більше я цим не займаюся.

– До речі, а чи є люди, які не піддаються гіпнозу?

– Теоретично такого не буває. Але гіпнотизери знають, що найлегше провести сеанс у вщент заповненому людьми залі, а найважче – працювати один на один.

– Юрію Івановичу, а як Ви ставитеся до нетрадиційної медицини?

– Як тільки з’явилися перші курси з народної медицини, екстрасенсів, я, звісно ж, поцікавився, що це таке. Але дуже швидко зрозумів – не моє… Особливо після того, як прослухав «дієву» пораду, яка допоможе вилікувати хворі нирки. Там на повному серйозі радили залити кусень м’яса своєю сечею, відварити його і згодувати якійсь безпритульній собаці. Мовляв, тоді хвороба перейде на пса, а людині стане краще. Це ж дурниця! А от фіточаї, збори різнотрав’я, різноманітні настоянки з них – справа потрібна. Для профілактики та на початках хвороб знадобляться, навіть мови немає.

Мирослава КОСЬМІНА,

Волинська область

Фото автора

Поради від Юрія Таранця:

Чаї з меліси, м’яти, валеріани будуть помічними на початку гіпертонічної хвороби, при дистонії. Але насамперед потрібно впорядкувати своє життя та, хоч це зробити дуже складно, не нервуватися.

При серцевій недостатності стане помічним глід. Бо це те ж саме, що й лікарський препарат глікозид, яким постійно користуються сердечники. Раніше в селах тільки глодом і лікувалися.

При діабеті легкої форми можна пити чорничник (листя чорниці). Чай з нього суттєво знижує рівень цукру в крові. Таку ж властивість мають стручки квасолі та квіти білої акації.

Багно має хорошу відхаркувальну дію, проте ця рослина вважається отруйною, тож приймати її слід обережно.

Від гіпертонії, для нормалізації тиску буде помічним листя омели. А от ягідки, які є отруйними, у певних пропорціях використовують для знищення глистів.

 

 

 

• Нравится
•