Як кум До кума залицявся
В одному із сіл гуляли весілля. Гостей було багато, горілка лилася рікою, музики витинали на повну котушку. За столом сиділи поряд два куми – Іван та Микола. Жіночки їхні були за хазяйок, то, звісно, часу не мали за своїми чоловіками наглянути. А ті, байдужі до музики, один одного припрошували й пили за здоров’я та щастя молодих. Хильнули хлопці добре, Іван аж з лавки сповз. Прибігла його жіночка Галина, попросила молодих хлопців, щоб завели його додому й спати вклали, бо ж у неї на весіллі багато турбот.
Через деякий час «лика не в’язав» вже Микола. А жив він аж за п’ять кілометрів, то, звісно, й мови не було про те, що він доплентається додому. Дружина Валентина побачила, що чоловік п’яний, та розсердилася.
– Та ви, кумо, так не переживайте, – підійшла Галина. – Там у нас вдома мій уже досі хропе, хай от хлопці проведуть кума до нього, то й нам буде спокійніше.
Так і зробили. Весілля саме було у розпалі. Уже далеко за північ, а гості не поспішали розходитися. Одні господині все подавали наїдки, інші посуд мили. Дуже потомилися. Прийшли додому до Івана уже десь під ранок. З ніг падали – одразу поснули. Але не минуло й години, як вони прокинулися від крику. Галина миттю влетіла в кімнату, де спали їхні чоловіки, увімкнула світло й ошелешено дивилася на Івана, який хрестився. Микола реготав, аж за живіт хапався. Валентина також прибігла дізнатися, що ж тут сталося, але чоловіки нічого не могли сказати. Вже вдвох сміялися так, що, здається, шибки дзвеніли.
Виявилося, що вночі Микола прокинувся, повернувся на бік і відчув поряд тепле плече. Захотілося чоловікові кохання. Він став жагуче цілувати Івана, думаючи, що це дружина. Той, перебуваючи у п’яному дурмані, вирішив відповісти взаємністю й простягнув руку під ковдру. Коли ж намацав «готовий до вжитку» чоловічий орган, схопився з ліжка й зарепетував на цілу хату. Тут-то й увімкнула світло господиня дому. Згодом уже сміялися всі. Звісно, жінки є жінки – не забули розповісти цю кумедну історію знайомим. Мовляв, ось до чого горілка доводить.
Відтоді кумів у селі прозивають «солодкою парочкою».
Тамара Пожарчук
| Comments: |
