«Братня» орда пре на Крим
Путін хоче розчленувати україну
Саме такі тривожні питання сьогодні лунають у кожній українській сім’ї. Ще два тижні тому ми не підозрювали, яке горе і біда насуваються на нас. Путін ніяк не може змиритися з тим, що втратив Україну, котра однозначно орієнтується на Європу. Ну, звичайно, був придуманий наскільки примітивний, настільки і підлий привід: захист росіян у Криму. І погнав старший брат військо на півострів. Не вкладається у голові абсурдність цих дій, і тим не менше…
Ще не встигли ми відійти від трагічних подій, які сталися на Майдані, оплакати жахливі жертви, як нова біда стоїть на порозі українського дому. Дивує, вбиває фарисейство північного сусіда. Більшість з вас бачили або цілком, або повністю прес-конференцію російського президента Путіна. З одного боку, він б’є себе в груди, розпинається, як любить Україну, а з іншого посилає на українську землю війська. Тисячі російських солдатів оточили наші частини, провокують, принижують наших захисників. Боляче дивитися, як чужинці нагло і зверхньо поводяться. А що вже казати про матерів, чиї діти там служать!
Захоплюєшся витримкою наших хлопців. Їм сьогодні не позаздриш. Вони дійсно перебувають у ворожому середовищі. Бо ж шакали, котрі називають себе дружинниками, намагаються схилити українських вояків до зради, зманюють довгим російським рублем, квартирами. Ніхто не поласився на обіцянки… крім головнокомандувача морських сил Березовського. І сміх, і гріх.
За кілька днів незаконний референдум, і росіяни отримають можливість приєднати до себе Крим. Увесь світ піднявся за Україну, всі проти окупації, а Путін не зважає ні на що. Переконує, що його попросив це зробити президент-вбивця Янукович. Яке їхало, таке й здибало.
Дехто говорить між собою, мовляв, віддаймо Путіну той Крим – нехай подавиться. Але ж є приказка: апетит приходить під час їди. А якщо ця операція пройде успішно, і загарбнику захочеться відтяпати ще й Херсонську, а потім – Луганську, Донецьку, Харківську, Одеську, Миколаївську області? Що тоді? Ми повинні дбати про єдину Україну!
Парадокс полягає у тому, що Росія після здачі Україною атомної зброї у 1994 році виступила гарантом цілісності нашої держави. Путін варнякає, що йому не подобається наш уряд, хтось там нелегітимний. Але ж Верховна Рада наша законна! А хто винен, що злодій-президент драпанув під путінське крило.
В останні дні напруга в Криму піднялася до краю. Кожен ранок, день і вечір у всіх нас на устах запитання: а що там діється. Ми молимо Бога: хоч би не було війни. Як вистояти, як вистраждати, щоб не пролилася кров? Здається, наш уряд і роздерибанене військо не проявляють достатньо і рішучості. Дипломатія дипломатією, але прогавили перші дні, пропустили тисячі окупантів, які нагло всюди розставили блокпости. Воно, звісно, збоку легше розглагольствувати. Але усі ми переконані: на нашому боці правда, і ми рано чи пізно переможемо.
Євген ХОТИМЧУК
| Comments: |
