Перевидає давні шевченківські збірники

Рівнянин Михайло Борейко доносить до сучасного читача «Кобзарі» з минулих століть, книги про українського генія. З нагоди Шевченкового 200-річчя 81-річний Михайло Борейко подарує двотомник «Кобзаря», виданий у Празі 136 років тому.

Михайло Борейко

– У батьківській хаті завжди висів портрет Шевченка, навіть за Польщі, куди до 1939-го року входило Тернопілля, де я народився, – розповідає 81-річний Михайло Борейко. – Коли прийшла радянська влада, стали закидати: мовляв, це націоналізм. А батько не слухав: «У своїй хаті я голова. Якому панові хочу, такому і вклоняюся». Хто знає, чим би це закінчилося, якби не війна. Не знаю, де подівся і портрет Шевченка, і єдиний «Кобзар», який був у нашій хаті. Саме тоді я поставив собі за мету: коли виросту, то надрукую стільки «Кобзарів», щоб їх і на всю родину, і на всеньке село вистачило.

Насамперед Михайло Борейко проявив інтерес до «Кобзаря», виданого 1960 року у Вінніпезі, – це своєрідна енциклопедія з історичними примітками. 1998 року готує його факсимільний варіант до друку. До 2000-ліття від Різдва Христового та 160-річчя виходу першого Шевченківського «Кобзаря» пан Михайло підготував інше факсимільне видання «Кобзаря»: те, що вийшло 1840 року і дивом вціліло до нашого часу. Його побачив увесь світ, адже одна із презентацій пройшла під час Всесвітнього форуму українців. Третьою «кобзаревою ластівкою» стало повне наукове видання 1907 року, наклад якого конфіскувала цензура. На щастя, вцілів єдиний примірник книжки, який нині зберігається у Національному музеї Тараса Шевченка у Києві.

У Михайла Борейка чимало нових задумів. Бо Шевченкового слова потребує наше суспільство, і це слово ніколи не втратить своєї актуальності.

Сергій НОВАК,

Рівненська область

Михайло Борейко з відродженим «Кобзарем»

• Нравится
•