Інваліда з ліжка піднімає… кран
18 років тому Євген Батенчук з міста Радивилова став інвалідом. У нього після радикуліту несподівано відмовили ноги та руки. Втім, попри недугу, старається не бути прикованим до ліжка, веде активний спосіб життя. Придумав та втілив у реальність низку нововведень, які допомагають йому самостійно і з ліжка встати, і по місту проїхатися, і руку, як сам каже, на пульсі часу тримати.
Євгенові Батенчуку допомагає модернізований візок
У Радивилові Євгена Батенчука дійсно знають як майстра на всі руки: столярував, працював у будівельній бригаді.
– Коли на інвалідному візку виїжджаю в місто, – розповідає Євген Михайлович, – на очі потрапляє багато будівель, до яких я доклав зусиль. Їх могло б бути ще більше, якби не біда: змок одного разу під сильним дощем. Взявся радикуліт. От я з ним і подався до лікарні. Потрапив до лікаря, який, вважаю, став винуватцем отієї біди. Замість того, щоб здоров’я покращилося, в один момент відняло ноги та руки. Як та чим він мене лікував, і досі не вкладається у голові. Потім мені радили подати на того спеціаліста до суду. Але хіба цим повернеш здоров’я?
За словами Євгена Батенчука, його, коли хвороба прикувала до ліжка, найбільше гнітила неспроможність самому давати собі раду.
– От тоді я й почав думати, як поменше надокучати рідні, – зізнається. – Першою у голову прийшла ідея зробити такого собі підйомного крана, який би допомагав встати з ліжка, сісти в інвалідний візок. Відтак, вирішив встановити два електродвигуни з лебідками, відповідну металеву раму, щоб перебувати в лежачій та сидячій позах. Допомогли спеціалісти-земляки. Але задум і проект – мій власний. Тож щоб перебратися з візка в ліжко, я на поміч не кличу нікого. Під’їжджаю, зачіплюю себе одним пасом попід руки, другим – за ноги. А далі вмикаю то одного мотора, то другого. Таким чином піднімаюся на відповідну висоту, переміщуюся у необхідному напрямку, можу сісти, лягти. Зручність, звичайно, не ідеальна, але ця система стала дуже помічною.
Проявив свої раціоналізаторські здібності Євген Батенчук і на інвалідному візку. Він у нього уже сьомий рік на електричному приводі вітчизняного виробництва. На ньому і в місто виїжджає, і до реабілітаційного центру навідується. Спинку візка зробив рухливою, щоб моторчик міг її ставити у горизонтальне та вертикальне положення. Якщо в горизонтальне, в такому разі візок стає ліжком:
– Влітку, бувало, приїду в центр, і вже не треба з візка вставати – масаж робили прямо на ньому. Є на візку також годинник, багажник, парасолька, радіо і багато інших екіпіровок. Усе це полегшує їзду, допомагає в управлінні технікою, – зізнається пан Євген.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
