Найстарший з тих, хто віддав життя на Майдані, – з Житомирщини

18 лютого  пішов з життя народний депутат Верховної Ради України першого скликання Яків Якович Зайко. Серце перестало битися, бо не витримало того, що діялося на Євромайдані у Києві...

Яків Зайко народився 4 квітня 1940 року у селі Делятичі Новогрудського району Гродненської області, Білорусь. Його друзі кажуть про нього так: він, білорус за походженням, насправді був великим українцем. У Житомирі починав свій трудовий шлях бетонником, вчився в ПТУ, був столяром та слюсарем, потім зайнявся журналістикою. Працював у кількох районних газетах, затим – в обласній. Був секретарем правління обласної організації Спілки журналістів України. Житомиряни знають Зайка як активного учасника житомирської революції 1989-1991 років, коли він разом з Аллою Ярошинською, Віталієм Мельничуком та Олександром Сугоняком виступили проти партноменклатури. Зброєю Зайка у боротьбі з владою була газета «Голос громадянина». Яків Якович «народив» і особисто редагував її. Тоді це було найпопулярніше в місті та області видання, яке читали навіть по всій Україні. Житомир пам’ятає Зайка з мегафоном на багатолюдних мітингах. Тоді виникла перша некомуністична політична організація у Житомирі Громадянський фронт сприянню перебудові (ГФСП), яка зробила Аллу Ярошинську народним депутатом СРСР, а Мельничука, Сугоняка та Зайка – депутатами Верховної Ради України. У парламенті Яків Якович входив до складу Комісії з питань гласності та засобів масової інформації, був одним із засновників Народної Ради. А після закінчення каденції продовжив займатися журналістською та видавничою діяльністю.

Нагороджений орденами  «За заслуги» ІІІ (1997 рік) і II ступенів (2011), Почесною грамотою Верховної Ради України (2002 рік).