В олімпійського чемпіона з Білорусі – рівненське коріння
Місто Радивилів, яке у травні нинішнього року відзначатиме своє 450-річчя, вписало у свій літопис ще одну яскраву сторінку. Річ у тім, що 30-річний Антон Кушнір, котрий 17 лютого на Олімпіаді в Сочі виборов золоту медаль та став олімпійським чемпіоном в лижній повітряній акробатиці, народився саме у Радивилові. Подальший його життєвий шлях проліг до Рівного, де мешкають Антонові батьки і де, власне, в юному віці він почав займатися фрістайлом. У цьому виді спорту став чемпіоном України, затим – переможцем Кубка Європи; Кубка світу, зайняв восьме місце на Олімпіаді-2006.
Утім поряд з українським родоводом варто говорити і про білоруську відданість Антона Кушніра, адже він нині – член збірної Білорусі. І саме в скарбничку цієї країни приніс олімпійське «золото».
Цікаво, що, виступаючи на сочинській Олімпіаді, Кушніру не вдалося з першої спроби пробитися у фінальний турнір, але вже за підсумками другої кваліфікації він забезпечив собі місце в топ-12. З кожною наступною спробою лижник-акробат виконував свої стрибки все впевненіше та видовищніше, а в фіналі просто приголомшив своїх конкурентів фантастичним потрійним сальто з п’ятьма гвинтами, набравши неймовірну суму балів – 134.50. Тоді як австралієць Девід Морріс, що посів другу сходинку на п’єдесталі, – всього 110.41 бала.
Наступного дня після здобуття нагороди спортсмен, не приховуючи своєї радості від виступу в Сочі, зазначив, зокрема, що відблиск його олімпійського «золота» осяває також Україну, адже його спортивна доля почалася саме тут. А далі коротко повідав про свої фрістайльні початки:
– У секцію фрістайлу я записався в другому класі в місті Рівне, де раніше проживав. Прийшов якось тренер і вибрав тільки двох з усієї школи – мене і Ваську, нашого відмінника. Але оскільки треба було ходити на тренування о сьомій ранку, то Васька швидко відсіявся. Я ж залишився. Свою роль тут відіграла й реклама фрістайлу. Мене запевнили, що матиму лижі, рукавички, окуляри, Ну чого ще кращого бажати для пацана, який прагнув екстріму?.. А потім батько вдома відкрив енциклопедію і знайшов все, що написано про фрістайл, – аж два абзаци. Почитав, хмикнув, почухав потилицю. І все-таки дав добро на заняття, незважаючи на те, що найбільше любив футбол і все життя грав у нього. Зрештою, через деякий час він зізнався, що не вельми хотів віддавати мене в командний вид спорту. Мовляв, краще бути індивідуалістом, тоді все залежить тільки від тебе... Потім в моїй долі був час, коли хотілося піти з фрістайлу. І тут знову втрутився батько, сказавши мені слова, які запам’яталися на все життя: «Чоловік повинен чинити по-чоловічому. Або йди, або залишайся. Тільки потім ні на кого і ні на що не нарікай». Відтак я залишився у фрістайлі, за що вдячний батькові понині. Поволі став звикати до висоти, переборювати себе. Пригадується епізод, коли якось стояв на даху дев'ятиповерхового будинку. Тоді, глянувши вниз, ноги по-справжньому по-зрадницьки тремтіли. А зараз стрибаю на рівні шостого-сьомого поверху. І до цієї висоті вже звик, вірніше, підкорив її. Загалом бажаю усім, кому подобається фрістайл, хто займається будь-яким видом спорту, не пасувати перед труднощами, іти до вершин сходинка за сходинкою, і перемоги неодмінно настануть. А з’являться вони саме тоді, коли в першу чергу буде перемога над самим собою.
| Comments: |
