Що ми отримали після розвалу колгоспів?
Скажете, що люди розбагатіли, отримавши земельні та майнові паї? Ні! Бо сьогоднішні колгоспні приміщення у селах нагадують бойові дії: люди з молотками і зубилами порозбивали стіни, що аж моторошно дивитися на таку дикість. Кожен привіз додому по кілька листків шиферу чи брилі бетону. Але ж можна було б і не розбивати будівлі, а використати їх під овочесховища, дещо їх переобладнавши, скооперуватися і господарювати.
А що вийшло із земельними паями? Створено особисті селянські та фермерські господарства. Це добре, але до землі ще потрібні знання і сила. Що ж маємо? Частина фермерів дійсно мають спеціальну освіту, решта – ні. Власники земельних паїв у селянських господарствах взагалі не мають агрономічної освіти, працюють на власний розсуд: використовують не завжди якісне насіння, аналіз землі не проводиться, добрива часто купують на ринку абиякі. То «червоне», кажуть, придбали, то «сіре». А що вони дають тій чи іншій культурі, ніхто достеменно не знає. У результаті врожайність не завжди радує, а ще більша проблема – при збуті продукції.
Вихід, звісно, є. На початку двотисячних років я мав честь у складі групи фермерів нашої області побувати у Польщі, де вивчали досвід ведення сільгоспвиробництва. Керівництво цієї країни дуже відповідально ставиться до своїх виробників. З боку держави передбачені різні доплати, кредити під два-чотири відсотки річних. Даються квоти на продаж продукції, і вже у січні кожен господар знає кому, скільки і по якій ціні продасть вирощене. Жирність здаваного молока визначається незалежною лабораторією, гроші від реалізації надходять протягом 24 годин. При кожній гміні (наша сільрада) діють за рахунок держави дорадчі служби. До них входять агроном, зоотехнік (ветеринар), економіст (бухгалтер, юрист). Ці спеціалісти співпрацюють з місцевими сільгоспвиробниками. Вони радять, які культури вирощувати на землях окремо взятого господарства, консультують щодо насіння, використання міндобрив та засобів захисту рослин. Відповідно, дають поради і щодо ведення тваринництва (племінна справа, корми та збут), по агротуризму, бухгалтерського обліку і правового захисту. А щоб спеціалісти дорадчої служби були зацікавлені в результатах господарювання, вони мають отримувати певний відсоток від вирощеної і реалізованої продукції. Бо і вони працювали на результат. На жаль, у нас поки що кожен господарює так, як вважає за потрібне. Ніхто не хоче переймати позитивний досвід. Тож і маємо те, що є нині.
Сергій ГЛИНЯНКО,
селище Заболоття
Ратнівського району
Волинської області
| Comments: |
