Віктор Романюк працює лісничим з 1974 року. Зараз у його підпорядкуванні Воротнівське лісництво. П’ять років тому пан Віктор врятував життя занедбаному джерелу, поставив для зручності криницю, яка дістала назву «Холодна». Люди отримали доступ до живої води, адже саме джерельну здавна вважали такою, здатною зцілювати різноманітні недуги.
– Жіночка, яка тут виросла, побачивши окультурене джерело, заплакала, – згадує лісничий. – Адже довгий час нікому не було діла до цього дива природи, вік якого – понад 100 років.
На жаль, не всі цінують скарби природи та чужу працю. Неодноразово відро, яке Віктор Романюк лишає для бажаючих набрати чистої води, зникає, а буває, що разом з тросом. А скільки сміття доводиться вивозити після «вдячних» відпочивальників. «Натюрморти» з консервних банок, пляшок, пластикових тарілок та пакетів трапляються дуже часто. Пан Віктор та інші добрі люди, яким небайдужа доля довкілля, терпляче збирають залишені природі «подарунки».
– Колись неподалік джерела жив чоловік, який не мав біля хати криниці, а провести воду було дорого. Тож доводилося її щодня возити, адже й худобу треба було напоїти, – згадує лісничий. – Якось, будучи у нього в гостях, почув від того господаря таку фразу: «100 грамів дам, а води – ні. Йди та й сам набери». Бо ж аби здобути воду, докладав зусиль, тому він знав її справжню ціну.
Наймальовничіші куточки природи, найбагатші її дари, найчистіші джерела потрібно шанувати. Наскільки збереженими вони будуть, залежить від кожного з нас.
Оксана Гаврилюк,
старший науковий співробітник
Волинського краєзнавчого музею
Comments: |