Від жорстокого чоловіка втекла до батька у Воркуту
І коли зібрала своїх дітей разом, одразу ж двох втратила
82-річна Тамара Абрамовська із селища Клевань Рівненського району народилася у родині бухгалтера. Дідусь був царським офіцером, звів будинок, де пані Тамара мешкає зі своїм сином Романом. Не судилося їй зазнати жіночого щастя, забрали у неї і материнське. Доля склалася так, що півжиття не бачилася зі старшим сином, десять літ – з меншим.
Тамара АБРАМОВСЬКА із сином Романом
Коли почало створюватися УПА, батько пристав до повстанців. У їхній хаті був штаб дивізії Першого українського фронту.
– У 1944 році тата посадили до в’язниці. Кілька місяців він провів у клеванському замку, де був пересильний пункт, – пригадує жінка. – Я малою носила йому обід. Згодом тата відправили у Дубенську тюрму. Куди він потрапив далі, ми не знали, аж поки із Сибіру не прийшов лист. Батько працював на шахті у Воркуті.
За рік на заслання відправили родину. Тамару з мамою та бабусею вивезли у село Луговку Мамсько-Чуйського району Іркутської області.
Незабаром Тамара познайомилася з одним радистом, у 17 років вискочила за нього заміж. Потім не раз пошкодувала про це, адже чоловік був підступним та жорстоким. Він страшенно пиячив, страждав білою гарячкою. У шлюбі з ним народилося двоє хлопців – Валерій та Сергій. Роки, прожиті з першим чоловіком, досі згадує з жахом. Коли мама з бабусею надумали їхати до тата у Воркуту, зібралася з ними. Втікала від благовірного з однією валізою. Старшого сина він не віддав. Погрожував вбити, якщо посміє хоча б попрощатися з дитиною.
У Воркуті Тамара Миколаївна вивчилася на радистку, згодом поїхала працювати за фахом до селища Амдерма. Там зустріла другого чоловіка. Спершу був турботливим, ввічливим, обіцяв всиновити її сина Сергія. Проте щойно дізнався, що 40-річна жінка втретє вагітна – змушував зробити аборт. Вона вирішила покинути кавалера і залишити дитину. Найменшого сина Романа на виховання віддала батькам, які на той час уже повернулися до Клевані. Сама ж ще на 11 років залишилася працювати у Заполяр’ї, адже підходящої роботи у рідному селищі не було.
На Рівненщину Тамара Абрамовська повернулася 1976 року. Селище, у якому не була понад тридцять років, дуже змінилося. Проте почувалася у ньому так, наче нікуди й не виїжджала. Професіоналці зв’язковій одразу запропонували роботу у рівненському аеропорту, проте вона відмовилася – доїжджати далеко, та й старенькі батьки хворіли. Влаштувалася продавцем у магазин. Відшукала старшого сина, який залишився з батьком в Іркутській області. Проте материнське щастя тривало недовго. Незабаром Валерій загинув під час служби на Байкалі, рятуючи з пожежі людей. За кілька років помер і Сергій від променевої хвороби.
– Так усе життя щастя й не мала. Щойно зібрала всіх дітей разом, одразу ж їх втратила, – зітхає Тамара Миколаївна. – Залишився у мене тільки Роман. Він моя надія та опора. У мене сили вже не ті, тож усі клопоти по господарству лягли на його плечі.
Марія МАРТИНЮК,
Рівненська область
Фото автора
| Comments: |
