Вісниківці повернулися з нотатками з нічних барикад Євромайдану (фото)
Один мій знайомий із Запоріжжя, з яким уже не один рік спілкуємося через Інтернет, якось днями запитав мене, де пропадаю. Відповів, що їжджу до Києва на НАШ Євромайдан (чомусь наївно подумав, що усі нормальні люди проти того, аби влада застосовувала силу і репресії проти мирного населення). На це мій тезка Сергій відповів: «Для мене наші – це ті, хто за Януковича. Тільки от грошей мало дають – 320 гривень «відрядних» за те, щоб два дні постояти». Я ще було спробував навести аргумент, що я уже втретє їду до Києва за ідею, але Сергій так і не зрозумів, у чому між нами різниця...
Треті відвідини Майдану були не схожі на дві попередні поїздки. Першого разу привіз зі столиці до Луцька цілу торбу песимізму – передалася розгубленість і пригніченість людей, яка читалася на обличчях простих євромайданівців.
Рівно за тиждень ситуація була протилежною. Поїхали якраз тоді, коли влада, підтягнувши усі резерви «Беркута» і внутрішніх військ, вдруге спробувала розігнати Майдан. Він вистояв і отримав чималий притік свіжої крові. Разом з частиною колективу «Вісника+К» ми провели на Євромайдані дві незабутні ночі на барикадах території свободи. Цього разу навіть довелося придушувати у собі надмірну ейфорію. Тож з кількома колегами, закінчивши редакційні справи, залюбки повернулися на Майдан знову. Він, якщо можна так сказати, подорослішав, і не даремно його у лояльній до України російській пресі почали називати «Козацькою січчю». Це залога української волі у самому серці країни – Києві.
Скептики або провладні спікери кажуть, що майдан от-от розійдеться. Не дочекаєтеся! Звичайно, уже поменшало тих, хто ходив сюди заради цікавості або хотів бліцкригу. Але щодня на Євромайдані тисячі людей роблять свою справу. Козаки, відставні військові, афганці та просто наряди самооборони за місяць не допустили на території жодного серйозного злочину. Це надійна охорона, яка захищає мирних людей, а не б’є, як «Беркут» за 4-6 тисяч зарплати. Численні волонтери працюють на кухні, у медичних патрулях, розносять їжу. Після роботи прості кияни, студенти приходять на Євромайдан, аби прибрати сміття, помити підлогу у Київській міській державній адміністрації, де покотом уночі сплять люди (вони залишили свої теплі домівки і готові спати на вулиці, аби лише влада почули їхні справедливі вимоги). Щодня прості українці своїми вчинками демонструють тут справжню красу своїх душ. На жаль, це не так часто побачиш у повсякденному житті, адже люди змушені ховатися у якусь свою шкаралупу, аби вижити у тих напівдиких умовах, які створила система у нашій рідній Україні.
На Євромайдані немає зневіри. Барикади тут лише зміцнюють, а люди практично в один голос кажуть, що стоятимуть стільки, скільки треба, аби влада нарешті покарала винних у побитті студентів та журналістів, припинила репресії і відправила у відставку уряд Миколи Азарова, тим більше, що український Прем’єр-
міністр сам визнав, що довів економіку до колапсу.
А що ж «антимайдан»? Його уже немає. Вісниківці якраз застали його останні дні. І без того п’яні прихильники Віктора Януковича прямо біля магазинів та у дворах «пропивали» рештки отриманої за підтримку «подяки». Солідні міліцейські патрулі – по 8-12 осіб – свідчать про те, що тут мітингують не завжди мирно, про це ж свідчили і пошарпані обличчя багатьох прихильників Президента. Чи є їм що протиставити тим, хто стоїть на Євромайдані за ідею. Ні! Тому ми обов’язково переможемо. Слава Україні!
Сергій КРАЙВАНОВИЧ,
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
