На Майдані революція, а села… сплять
Бурхливе політичне життя, у яке занурилася столиця України, поки що оминає глибинку
Ось одне з них – Бережанка Ланівецького району з 550-літньою історією та півтисячею жителів. Красива природа, чисте повітря, нездалі дороги. З визначних місць – залишки садибного парку XVIII століття, закладеного нащадками гетьмана Івана Виговського, колишнього власника Бережанки. На його території розташувалися будівлі школи-дев’ятирічки, дитсадка, контори колгоспу. Ще 20 років тому у них вирувало життя. Нині ж дитсадок і контора напіврозібрані, а у школі навчається усього 30 учнів. Село старіє і вимирає.
Найбільш потужний сплеск активності селян, як розповів учитель трудового навчання Петро Критюк, був у Бережанці у 90-х роках XX століття, коли повставала Українська держава. Тоді біля колгоспної контори збиралися усім селом. За Помаранчевої революції запал трохи згас, та все ж окремі громадяни їздили мітингувати до Києва. На Євромайдан же ще жоден бережанець не вирушив.
– Після 2004 року здавалося, що народ уже не підніметься, але сталося інакше, – каже Петро Критюк. – Та проблема у тому, що з нашого села їхати до Києва нема кому: молодь навчається або працює у містах, а старим не до мітингів. За подіями у Києві люди стежать по телевізору. Знаю, що більшість симпатизують Євромайдану. На вулиці люди перепитують одне одного: а що ж далі буде? Я думаю так: якби влада була трохи іншою, то патової ситуації не виникло б. Наші керманичі не хочуть усвідомити, що наламали дров і мали би покаятися перед народом. Роблять вигляд, що все добре. Гроші у Росії позичили, і гадають: якось воно буде…. Не можна людей вважати за ніщо. Україна 22 роки незалежна, а комуністичний принцип «Я начальник, ти – дурак» досі діє. Мені здається, якщо Євромайдан і розійдеться, то згодом буде ще потужніший вибух…
Думку, що народ на Майдані стоїть не даремно, і це є серйозним сигналом для влади, почула у Бережанці не від одного жителя. На моє ж провокаційне запитання: «Може, слід більше натиснути на владу?» – розважливі селяни відповідали: натиснути – проллється кров, а це не вихід зі становища.
Не лише політикою, звісно, живе Бережанка. Найбільшою гризотою зараз, скажімо, є відсутність транспортного сполучення. Від жвавої траси «Тернопіль-Ланівці» до села п’ять кілометрів, які громадяни без власних авто змушені долати пішки – рейсовий автобус не заїжджає до Бережанки, відколи випав сніг (з початку грудня). Він уже давно розтанув, а автобус не їздить, бо водій – сам собі режисер. Люди написали скаргу в управління транспорту. Відповіді нема. І оскільки управління далеко, а сільський голова близько, бережанці котять бочку на нього. «Купив на виборах кожен голос за півторачку спирту, а тепер ні про дороги, ні про автобус не дбає», – повідомила літня жінка, яка назвалась Марією Іванівною.
– Що ви говорите про Київ, коли ми у себе в селі не можемо вибрати нормального голову?! – майже волала уже наприкінці розмови вона.
Світлана Клос,
Тернопільська область
| Comments: |
