Зір повернувся, коли стала читати у храмі Апостола

Галина Закрева із села Арсеновичі Ковельського району на Волині керує хором у місцевому храмі. Хоч жінка й на пенсії, але голос має дзвінкий. Вона каже, що як би не натрудилася, але коли заходить до храму, то де й втома зникає.

Галина Степанівна уже давно на заслуженому відпочинку. Каже, що все життя пропрацювала у цьому селі: спочатку в ланці, потім на цегельному заводі, 25 років – дояркою на фермі. Але попри зайнятість і важку працю (бо й вдома утримує чимале господарство), вона завжди у неділю поспішає на службу до церкви. Коли не було храму в Арсеновичах, де живе, ходила в сусіднє село.

– Але вже більше десяти літ маємо святиню у своєму населеному пункті, – розповідає. – Тож тепер я тут керую хором. Деколи й не виходить, як хотілося б. Кажу батюшці, що вже стара, треба оновити хор. Але поки сама не уявляю, як можна в неділю не йти до храму. Буває, що молодь вештається без діла, але до церкви не вступить. Прикро, звичайно. Мабуть, таки атеїстичне виховання вплинуло на людей…

Сама ж Галина Закрева в молодості була активною учасницею сільської художньої самодіяльності. Жоден концерт без неї не обходився. Голос мала такий, що як заспіває, то чути було у сусідньому селі. Любила співати у родичів і на весіллях. А коли видавала внучку заміж, то піснею привітала молодих. Дружба так розчулився, що аж по-синівськи розцілував жінку.

– Але духовного співу не порівняти зі світським. Після служби у храмі стає на душі легко і добре. Здоров’я додається. Я колись мала дуже поганий зір. Коли у селі покійник, то мене просять почитати Псалтир. Бувало, що в окулярах приглядалася до написаного, не бачила навіть великих букв. Але якось стався такий випадок… У храмі під час служби я вийшла читати Апостола і… забула окуляри. На півдорозі не можна вже було повернутися, щоб їх взяти. Тоді подумки я звернулася до Бога тільки з одним проханням: допоможи! І знаєте, сталося диво – в богослужбовій книзі я побачила навіть маленькі букви. З тих пір читаю без окулярів.

Протоієрей Петро Буханцов, настоятель Свято-Успенського храму села Арсеновичі, каже, що якщо людина з вірою молиться, то у Бога немає неможливого.

– Літ сімнадцять тому у Підлісах жила жіночка (нині покійна), яка також була майже незрячою. Однак вона так хотіла подарувати храмові вишиті доріжку і стрічки на спускну ікону, що Бог подарував їй зір. Вона принесла дарунок в церкву. Тому, хто дав їй можливість знову бачити. Тож цей приклад свідчить про те, що тільки щира віра, молитва до Господа можуть творити дива!

Марія ДУБУК,

Волинська область

Фото автора

 

• Нравится
•